ЗРИВ, у, чол.
1. Дія за значенням зривати 5, 6 і зриватися 2, 6. Подія із зривом зборів була така несподівана і така прикра, що кожний із них почував свою провину і ніхто не зважувався заговорити з головою сільради (Григорій Епік, Тв., 1958, 103); [Оксана (перемагаючи хвилювання):] Виключити з партії Гайдая за розкол комітету, за зрив партійної дисципліни, яка мусить бути зараз залізною (Олександр Корнійчук, I, 1955, 62); Він думав про будівництво, про аварії й несподівані ускладнення, про цьогорічний план, що стояв під загрозою цілковитого зриву (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 182); Зрив нарізки.
2. Невдача, провал у здійсненні якоїсь справи, задуму. Їй було байдуже, що однокласники так вражені зривом Марійки, хвилюються, хочуть їй допомогти (Олесь Донченко, V, 1957, 492); Навіть найвища майстерність не врятує художника від зривів і невдач, якщо його творчість позбавлена багатства змісту, яскраво вираженої ідеї (Мистецтво, 1, 1966, 5).