в означеннях
Тлумачення, значення слова «зштовхувати»:

ЗШТО́ВХУВАТИ і ЗІШТО́ВХУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗШТОВХНУ́ТИ і ЗІШТОВХНУ́ТИ, ну, неш і розм. ЗШТОВХА́ТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Штовхаючи, зрушувати з місця, скидати звідкись. Захлинувшись від раптової нестачі повітря, Петрюк, в прибої скаженої люті, з усієї сили зштовхує старшину, віч-на-віч стає перед братом (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 207); [Чернуха:] Звідки він [Куниця] упав? [Сухарик:] Це... з поїзда. Поїзд уже рушав, а він скочив на приступку. А тут його хтось зштовхнув (Іван Кочерга, II, 1956, 336).

2. тільки зштовхувати, зштовхнути. Штовхаючи кого-, що-небудь назустріч одне одному, зближувати впритул, примушувати вдарятися. Море прокинулось. Воно гралося маленькими хвилями, народжуючи їх, прикрашаючи бахромою піни, зштовхуючи одну з одною і розбиваючи на дрібний пил (Максим Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 28);
//  безос. Машину кидало на глибоких вибоях, їх [Федора і Реву] гицало, зштовхувало плечима (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 149);
//  Сприяти раптовій зустрічі кого-небудь з кимсь. Клара під'їхала до полустанка не через переїзд, а іншою дорогою, щоб раптом не зштовхнути лицем в лице Ларису й Анатолія (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 251).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 741.

Коментарі (0)