ЗСЛИЗАТИ і рідко ІЗСЛИЗАТИ, аю, аєш, недок., ЗСЛИЗНУТИ і рідко ІЗСЛИЗНУТИ, ЗСЛИЗТИ і рідко ІЗСЛИЗТИ, зслизну, зслизнеш; мин. ч. зслиз і зслизнув, ла, ло; док.
1. Швидко і непомітно відокремлюватися від чого-небудь, спадати з поверхні чогось; зісковзувати. Дівча спритно зслизнуло з гілки і залізло в бузняк (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 169).
2. розм. Безслідно зникати; щезати. —
Починається... — думав Хома. — Отеє він саме починається той
час, коли не стає хліба, нема й заробітків, — час журби
та горя, коли чоловік хотів би, як муха, зслизнути на
зиму (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 86); Сивилла грошики в калитку,
Піднявши пелену і свитку, — І зслизла, мов лихий злигав
(Іван Котляревський, I, 1952, 158).
Щоб (бодай) ти (він і т. д.) зслиз! — уживається як
лайка, прокльон. [Лев (сердито воркоче):] Я ледь що
вибрався живий на берег, І рибу розгубив... А, щоб ти
[Водяник] зслиз! (Леся Українка, III, 1952, 209).