ЗСИХАТИ і рідко ІЗСИХАТИ, аю, аєш, недок., ЗСОХНУТИ і рідко ІЗСОХНУТИ, ЗСОХТИ і рідко ІЗСОХТИ, хну, хнеш; мин. ч. зсох і зсохнув, ла, ло; док.
1. Повністю втрачаючи вологу, ставати зовсім
сухим; висихати, пересихати. Тараню він з'їв за обідом,
зостався один хліб, та й той зсох на сухар (Панас Мирний, IV,
1955, 24); Ізсихають мої очі, І сльоза не ллється (Степан Руданський,
Вибр., 1937, 20);
// Стаючи сухим, втрачати
життєздатність (про рослини). Хоч як би там пишно не розцвілась
рожа — Зів'яне і всохне, як робак підточить (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 423); Вперед, бики! бадилля зсохло, Самі
валяться будяки, А чересло, леміш новії... Чого ж ви стали?
Гей, бики! (Степан Руданський, Тв., 1956, 59).
2. перен. Робитися худим, виснаженим од тяжкої праці, хвороби, горя і т. ін. Жінка його зсохла, як тріска, ледве встигаючи ліпити для його смачнії вареники (Марко Вовчок, I, 1955, 332); Вона зів'яла, зсохла, як билина в спеку; лице зблідло, помарніло, аж зчорніло; щоки опали, ясні очі неначе погасли (Нечуй-Левицький, III, 1956, 163); Юнак сказав королівні: — Бачу, що ізсохну я од твоїх очей (Степан Васильченко, I, 1959, 186).