в означеннях
Тлумачення, значення слова «зубчик»:

ЗУ́БЧИК, а, чол.

1. Зменш.-пестл. до зубець. Я здорово граю на гребінці. Приладнаю між зубчиками папірець, притулю до губів і дму (Олесь Донченко, Перемога.., 1949, 4); Різальне лезо серпа має насічку, що утворює по його кромці дрібні гострі зубчики, як у дрібнозубчастої пилки (Зернові комбайни, 1957, 7).

2. у знач. присл. зубчиками. Нерівно, гострими виступами. Руки бігали по тісті, виробляли шишки, викачували, розкачували довгі качалочки, розпліскували, вирізували зубчиками (Нечуй-Левицький, III, 1956, 73); З конверта випала фотокартка, красиво зубчиками обрізана (Іван Сенченко, Опов., 1959, 42).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 728.

Коментарі (0)