в означеннях
Тлумачення, значення слова «зубець»:

ЗУБЕ́ЦЬ, бця, чол.

1. спец. Гострий виступ на чому-небудь; частина знаряддя, інструмента, деталі механізму і т. ін. у формі гострого виступу; зуб (у 2 знач.). Чеше він закудлану голову, а волосся тріщить на йому, аж зубці з гребінця сипляться (Нечуй-Левицький, III, 1956, 268); Воли ступають, а за ними тягнуться — Зубцями вгору — борони (Микола Зеров, Вибр., 1966, 264).

2. перев. мн., зубці, ів. Надбудовані на фортечній стіні, башті і т. ін. стовпчики з рівним віддаленням один від одного. Високий зубчастий мур оперізує їх [вежі] рудим кам'яним поясом, і кожен зубець нагадує хвіст велетенської рибини (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 448);
//  Гострі верхи гір, вершини дерев у лісі і т. ін., що виділяються ламаною лінією. Сплять ще велетні-гори під чорним буком, а по сірих зубцях Бабу гана повзуть, мов дим густий, білії хмари (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 109);
//  Елемент орнаменту. При вишиванні зубців довжину стібків поступово збільшують, а потім зменшують на одну горизонтальну нитку (Українське народне художнє вишивання, 1958, 41).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 726.

Коментарі (0)