Словник української мови

ЗУБНИ́Й, а, е. Прикм. до зуб 1. [Юркевич:] Цілком вам співчуваю. Зубний біль — Це така мука, такий пекельний біль... (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 268);
//  Признач. для догляду за зубами. Перед виходом з дому мої сестри мились тут, і тепер вся кімнатчина пахтіла приємним туалетним милом і зубною пастою (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 296); Хтось пройшов у кінець [коридора] з рушником і зубною щіткою, пробігла через вагон провідниця (Антоненко-Давидович, За ширмою, 1963, 252);
//  Який лікує зуби (про лікаря). Чому дівчата не підуть до зубного лікаря? (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 411);
//  Спеціально обладнаний, пристосований для лікування зубів. Зубна лікарня; Зубний кабінет.
▲ Зубні приголосні, лінгв. — приголосні, що творяться при наближенні кінчика язика або його передньої частини до верхніх зубів.