ЗУБНИ́Й, а, е. Прикм. до зуб 1. [Юркевич:]
Цілком вам співчуваю. Зубний біль — Це така мука,
такий пекельний біль... (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 268);
// Признач. для догляду за зубами. Перед виходом з дому
мої сестри мились тут, і тепер вся кімнатчина пахтіла
приємним туалетним милом і зубною пастою (Ірина Вільде,
Сестри.., 1958, 296); Хтось пройшов у кінець [коридора]
з рушником і зубною щіткою, пробігла через вагон
провідниця (Антоненко-Давидович, За ширмою, 1963, 252);
// Який лікує
зуби (про лікаря). Чому дівчата не підуть до зубного
лікаря? (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 411);
// Спеціально
обладнаний, пристосований для лікування зубів. Зубна
лікарня; Зубний кабінет.
▲ Зубні приголосні, лінгв. — приголосні, що
творяться при наближенні кінчика язика або його
передньої частини до верхніх зубів.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 726.