в означеннях
Тлумачення, значення слова «зубок»:

ЗУБО́К, бка, чол.

1. мн. зубки, бок. Зменш.-пестл. до зуб 1. Срібний промінь місяця тихо сяє на білій голівці дівчинки, всміхається до нових червоних кісників, гуляє по смаглявому видочку та по білих дрібненьких зубках (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 16); У траві серед яблук-падалок | сиділо одне наше дитинча.. Тримаючи в руках яблуко, воно вперто намагалось вкусити його двома своїми першими зубками (Олександр Довженко, I, 1958, 66).
Брати (узяти) на зубки (на зубок) — лаяти, гудити, судити кого-небудь. Пумою Антон Петрович давно вже намітив товсту купчиху, що так любила чайку попити, добре попоїсти, уволю поспати; не згірше вона любила і на зубок стороннього узяти (Панас Мирний, III, 1954, 191); На зубок вивчити (запам'ятати, знати і т. ін.) що — дуже добре вивчити (запам'ятати, знати і т. ін.) що-небудь. Твір побудувати можна правильно лише тоді, якщо той, хто пише, та добре знає, добре вивчив, на зубок простудіював техніку писання (Павло Тичина, III, 1957, 143); Потрапити (попасти і т. ін.) назубки (на зубок) кому — стати об'єктом лихослів'я, пліток. [Іван:] Вже він мені попадеться на зубок: я йому допечу, коли не кулаком, то язиком (Марко Кропивницький, I, 1958, 65).

2. мн. зубки, їв, спец. Те саме, що зуб 2; зубець. Панас подивився на хлів з дірками на даху і на стінах, на конячку, на борону без кількох зубків, що стояла тут же, і сумовито покивав головою (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 234); Мигали зубки пилок. Тільки летіла в яму тирса (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 134);
//  Різець врубової машини. Члени ланки дуже уважно оглядають гірничу техніку. Вони змінюють зубки на барабані комбайна, контакти в пускачах, заливають у підшипники мастило (Робітнича газета, 26.I 1965, 1).

3. мн. зубки, ів. Окрема часточка головки часнику. Для кожного у Пилипівни був припасений зубок часнику чи цибулина, такі необхідні в партизанських мандрівках (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 114); Дідусь витяг із жилетної кишені величезний зубок часнику (Остап Вишня, II, 1956, 41).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 727.

Коментарі (0)