в означеннях
Тлумачення, значення слова «зупиняти»:

ЗУПИНЯТИ, яю, яєш, недок., ЗУПИНИТИ, иню, иниш, док., перех.

1. Припиняти рух кого-, чого-небудь, примушувати когось або щось стати, спинитися. Я зупиняю підводу, і йдемо пішки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 137); Святослав зупиняє коня. Сірими своїми очима довго дивиться на схід, на синю хмару, що пливе й пливе над обрієм (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 44); Як він [Проценко] вертався з вечері в свою хату, Мар'я його зупинила (Панас Мирний, III, 1954, 207); Замриборщ хвацько зупинив мотоцикл перед головними дверима повіткому (Михайло Стельмах, II, 1962, 139);  * Образно. Пішов, не по своїй волі, блукати по світу, як те перекотиполе, що вітер носить по степах: котишся, котишся, поки не зупинить тебе доля або не притопче лихо (Олекса Стороженко, I, 1957, 75);
//  Припиняти роботу машини, механізму тощо або підприємства і т. ін. Літній робітник біля верстата зупиняє останній мотор. Тиша. Замислився старий арсеналець — що буде? (Олександр Довженко, I, 1958, 50); Оголосили ми тоді страйк, зупинили завод (Юрій Яновський, II, 1958, 245);
//  Перешкоджати просуванню вперед ворожого війська. І фронт і тил непохитні у своєму прагненні зупинити залізні полчища гітлерівців (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 112).
 Зупиняти (зупинити) кров — припиняти, ліквідувати кровотечу. Павло з фельдшерами й санітарами зупиняли кров, робили перші перев'язки (Василь Кучер, Голод, 1961, 76).

2. Припиняти перебіг чого-небудь, переривати якусь дію, справу і т. ін. Усі схопились, щоб зупинити бійку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 153); — Я бажаю се діло цілком зупинити. Всі документи до його зараз вийміть з конторських паперів і віддайте мені (Борис Грінченко, II, 1963, 92);
//  кого, на чому. Переривати чиюсь мову, примушувати кого-небудь замовкнути. — Бабо, бабо! Ти казна-чого не плещи ...не лайся, — зупинив її пан становий (Панас Мирний, IV, 1955, 379); — Не перебивайте, не перебивайте, — закричали дівчата, махаючи руками на моряка. — Саме зупинили на цікавому місці (Юрій Яновський, II, 1958, 84);
//  перен. Переривати природний хід, розвиток чого-небудь. Всі зусилля світової реакції зупинити закономірний хід історії закінчилися крахом (До 40-річчя Великої Жовтневої.. революції, 1957, 5); Під спів гудків летить життя орлино туди, де щастя сонячна блакить, все на нові, незнані верховини, й ніщо його не зможе зупинить (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 57).
 Зупинити сльози (сміх) чиї (чий) — примусити кого-небудь перестати плакати (сміятися). Сліз моїх зупинити не можеш ти, люта богине, бо й прометеївська гордість безсила була проти них (Леся Українка, I, 1951, 230); — Отак — ха-ха!.. — Він усе ще ніяк не міг зупинити в собі сміх і тремтів плечима (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 142).

3. Затримувати того, хто мав намір піти, поїхати звідкись. [Захарко:] Не думав я, Домко, щоб ти так швидко покинула нашу хату... Але не зупиняю тебе, знаю, як важко тобі! (Марко Кропивницький, II, 1958, 176); Подякувавши селянці, ми хотіли вже йти. Та вона нас зупинила (Юрій Яновський, I, 1954, 61);
//  Відмовляти кого-небудь від якогось учинку, примушувати покинути що-небудь робити. [Іван:] Гуля той парубок, та й гуля! Чи то будень, чи свято, йому однаково. Б'ється та лається, та бенкетує; і ніхто його не зупиня, затим що багатий!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 83); Хоч стара Параска й не прокляла своєї дочки, та ходила до весілля все 8 червоними очима і ще скільки разів пробувала її зупинити; та тая не послухалась (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 292).

4. Затримувати, зосереджувати на кому-, чому-небудь (зір, погляд). Прощальним поглядом вкидає [дід] ліс і зупиняє зір на лісовому болітці (Михайло Стельмах, I, 1962, 232); Посеред своєї розповіді хорват раптом замовк, зупинивши зачудований погляд на ордені Слави, що висвічував у Ковакова на засмальцьованій потом гімнастерці (Олесь Гончар, III, 1959, 110);
//  у сполуч. зі сл. очі, око. Не відриваючись, дивитися на кого-, що-небудь. Тимко ходив похмурий, скупився на ласку і не раз зупиняв на Орисі полютілі черкеські очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 265).
 Зупиняти на собі очі (око) чиї (чиє) — привертати до себе чию-небудь увагу. Далеко видніє воно [червоне цебро на колодязі] в степ, квіткою жевріє, мимоволі зупиняючи на собі око подорожнього (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 54).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 730.

Коментарі (0)