в означеннях
Тлумачення, значення слова «зурочити»:

ЗУРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., етн. За марновірними уявленнями — особливим магічним поглядом накликати нещастя, хворобу на когось, завдати шкоди кому-, чому-небудь. Буває так, що тільки гляне [хто-небудь] і вже зурочить — зараз нападе на людину пропасниця (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 62); — А що се, — кажуть, — небого, на музики не йдеш? Дядина не пускає, щоб хто не зурочив, чи що? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 74); — Ви, товаришу директор, не посилайте мого Петю ні на які збори. — Боїтесь, шоб не зурочили? — пожартував я (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 44).
 Щоб (аби, коли б) не зурочити! — уживається, коли хтось схвально говорить про кого-, що-небудь, щоб цим вихвалянням не завдати тому шкоди. А правду сказати — аби дитину не зурочити! — гарна дівчина буде, та наймолодша донька Савчихи (Осип Маковей, Вибр., 1954, 111).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 732.

Коментарі (0)