в означеннях
Тлумачення, значення слова «зужитий»:

ЗУЖИ́ТИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зужити. Що дівчина нерадо віддає свою руку вдівцеві, се річ зовсім природна: сили вдівця вже зужиті, надломлені, чуття застигло (Іван Франко, XVI, 1955, 58).

2. у знач. прикм. Використаний повністю, до кінця; який довго був у вжитку; старий. Згадав [Картічеллі] перестороги своєї компанії, що пароплав надто зужитий і не годиться в далеку подорож (Мирослав Ірчан, II, 1958, 324); Лука мав дощаний рундук, завішаний старим іржавим залізом, покаліченими примусами, вилками, кухликами та замками. Він скуповував цей зужитий хатній непотріб, лагодив його, мастив гасом і продавав з прибутком (Іван Микитенко, II, 1957, 320);
//  Який утратив виразність внаслідок частого повторення; банальний, утертий (про слово, вираз, художній засіб і т. ін.). Зужитий епітет.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 729.

Коментарі (0)