ЗВ'ЯЗУВАТИ і рідко ІЗВЯЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗВ'ЯЗАТИ, зв'яжу, зв'яжеш і рідко ІЗВ'ЯЗАТИ, в'яжу, в'яжеш, док., перех.
1. З'єднувати,
скріплювати кінці чого-небудь вузлом, петлею і т. ін. [Емма
(зв'язуючи порвану нитку):] Ну, вже ж і вовна!
(Леся Українка, IV, 1954, 212); Фурман зв'язував отоси, що їх,
мов ножем, перетяло, і лагодив тріснутий хомут
(Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 64); Зручним рухом склав [Йон]
хустину косинкою, закинув собі на шию і зв'язав під
бородою вузликом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 234);
// З'єднуючи кінці
чого-небудь, виготовляти, робити щось. Зоня сіла
там же при столі, закладала ті папірці вузенькими
смужечками, зв'язувала в каблучки й брала їх за основу
для маленьких віночків (Леся Українка, III, 1952, 653); Ой
зв'яжу віночок на чотири квіти, На чотири квіти, щоб
усім радіти (Максим Рильський, II, 1960, 115).
♦ Зв'язувати кінці [з кінцями] див. кінець 1; Сказав,
мов (як і т. ін.) зв'язав — влучно і твердо сказав.
2. Скріплювати які-небудь предмети за допомогою
мотузка, ланцюга і т. ін. Один човен на бистрих хвилях
перекидається, і для того зв'язують докупи два або три
човни (Нечуй-Левицький, II, 1956, 416); Валерик швидко зняв з ніг
лижі, зв'язав їх докупи і закинув на плечі (Юрій Збанацький,
Старший брат, 1952, 10); Зняв [Антон] з себе мотузку,
зв'язав хмиз, звалив на плечі в'язку й пішов до хати (Степан Чорнобривець,
Визволена земля, 1959, 45);
// З'єднуючи докупи і
обв'язуючи що-небудь, виготовляти щось. Стали [гвардійці]
зв'язувати плоти безшумно з колод, лози й снопів (Павло Тичина,
II, 1957, 181); — Господи помагай! — сказала Лесиха
і перша ужала жмінку [жменьку] спілого, колосистого
жита, перша зробила перевесло, зв'язала снопок і
відставила його набік (Іван Франко, I, 1955, 60); — Всі квіти зберу
у дніпрових гаях. Зв'яжу у.. букети (Микола Нагнибіда, Пісня..,
1949, 125);
// тільки док. Зібрати, пов'язати у снопи
зжатий, скошений хліб. [Роман:] Оце робітниця,
оце жінка — сама за косарем зв'яже! (Карпенко-Карий, I,
1960, 396); Марія з болем випростала спину, глянула
навколо. Скільки тих валків, і все треба зв'язати
(Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 75);
// Збирати, ув'язувати
що-небудь у вузол, пакунок. Нещасний Гельє зв'язав у
вузлик свов майно і вибіг з хати на вулицю (Михайло Коцюбинський, III,
1956, 9).
3. Обкручувати, обв'язувати чим-небудь тіло або
руки, ноги. Напившись, звірів [грек], ..і, якщо його не
зв'язували тут же, він нападав на першого-ліпшого і бив
трохи не до смерті (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 464); Казали їй
[Марусі] руки ізв'язати, посадили між злодіями
(Марко Вовчок, I, 1955, 249); [Кандиба:] Ви радите мені
кинути писати? [Батура:] Навпаки, я хочу, щоб ви
писали, бо вас все одно ніхто не спинить. Навіть, коли б
вам руки і ноги зв'язали, ви носом писатимете (Олександр Корнійчук,
II, 1955, 251);
// перен. Заважати, перешкоджати вільно
діяти, рухатися і т. ін. М'ячі йшли і йшли в лівий бік
корту, і це зв'язувало Раусліта, це не давало змоги
прикласти усі сили (Вадим Собко, Любов, 1935, 107); Під вікнами
ходив вартовий. Він теж був сонний, і сон давно вже
зв'язав не тільки його думки, але й його рухи (Юрій Бедзик,
Полки.., 1959, 165);
// перен., чим. Ставлячи себе чи
когось у залежність від чого-небудь, обмежувати
свободу дій, вчинків. Вона не хоче зв'язувати себе згодою
на шлюб раніше, як остаточно з'ясується перспектива
щодо його дипломатичної кар'єри (Андрій Головко, II, 1957,
490); [Маруся:] Я каюсь, мамо, що так швидко
зв'язала себе обітом страшним (Панас Мирний, V, 1955, 101);
// перен. Сковувати або уповільнювати розвиток
чого-небудь. Парламентарна буржуазна республіка зв'язує,
душить самостійне політичне життя мас. (Ленін, 24,
1950, 47).
♦ Зв'язувати (зв'язати) руки: а) (етн.) здійснювати
обряд шлюбу, вінчати. — О-ох сину, сину!.. Кожна дівка,
поки не вийшла заміж, то й добра; а як зв'язали руки, то
зараз і почне витребенькувати... (Панас Мирний, I, 1949, 353);
Аби вірно кохались, а там, чи зв'язав піп руки, чи не
зв'язав — однаково (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 35); б) позбавляти
кого-небудь можливості вільно діяти. Давно б я утік
з того міста, ..так Владек мені руки зв'язав: зовсім
хлопця скрутила хвороба (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959,
82); Зв'язувати (зв'язати) руки й (та) ноги (по руках
і ногах) див. рука.
4. Сполучати, з'єднувати що-небудь з чимось на відстані ланцюгом, пасом і т. ін. Павлюк налагодив наверху вітряний двигун, з допомогою Торби зв'язав його з динамомашиною і освітив пароплав дешевою електрикою (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 59).
5. З'єднувати які-небудь пункти шляхами
сполучення. Проведена у 80-х роках Закаспійська залізниця
зв'язала Самарканд з Каспійським морем (Історія СРСР, II,
1957, 263); У недалекому майбутньому.. космічні
кораблі зв'яжуть Землю з іншими планетами (Комуніст України,
10, 1962, 47);
// Створювати можливість спілкування
на відстані за допомогою різних засобів зв'язку. Кілька
телефонних апаратів уже зв'язували бліндаж з усіма
командирами полків і штабом армії... (Сава Голованівський, Тополя..,
1965, 345).
6. Сприяти встановленню зв'язків, стосунків між
ким-, чим-небудь. — Я наказав негайно зв'язувати вас
з кожним матросом і солдатом.. Розпитуйте про все.
Для книги знадобиться (Василь Кучер, Голод, 1961, 200);
Вчора, коли я пішов від Старикова, я подумав: а чи не
зв'язати його з Ромчиним батьком? (Леонід Смілянський, Сашко,
1957, 120);
// Сприяти встановленню дружніх стосунків;
зближувати кого-небудь з кимось. Так життя зв'язало
Мирона з Яшком. Наче небаченими [невидимими]
нитями. І вони не рвали їх (Андрій Головко, I, 1957, 124); Довідався
[Довбуш] випадково, що Фока вміє писати, і це зв'язало
його з горбанем навіки (Володимир Гжицький, Опришки, 1961,
31).
♦ Зв'язувати (зв'язати) своє життя (себе, свою долю):
а) (з ким) вступати в близькі стосунки, одружуватися
з ким-небудь. Чи кохала вона його, йдучи до шлюбу,
зв'язуючи з ним своє життя, чи знала тоді це почуття?
Мабуть, що ні (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 158);
Відтоді, як вона зв'язала себе з тим пияком, вигляд у неї
стає дедалі згорьованіший, змучений (Олесь Гончар, Тронка,
1963, 120); Не вдалося [Уляні] колись з ним зв'язати
своєї долі, то хоч зараз посидить коло нього (Дмитро Бедзик,
Дніпро.., 1951, 33); б) (з чим) присвячувати себе, свою
діяльність чому-небудь. Кращі твори світової
літератури належать письменникам, що зв'язали свою долю з
комунізмом, віддають своє життя інтересам народу
(Радянське літературознавство, 5, 1957, 91).
7. Встановлювати взаємозалежність, взаємодію кого-, чого-небудь; пов'язувати щось із чимось. [Леся:] Сергій був надто дорогий мені, щоб я могла зв'язувати його ім'я з своєю недугою (Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 75); З Києвом зв'язували мене далекі згадки з дитячих літ. Малим я тут прожив кілька років (Володимир Самійленко, II, 1958, 270); Комуністична партія завжди зв'язувала зростання заробітної плати з підвищенням продуктивності праці (Радянська Україна, 5.I 1955, 1).
8. З'єднуючи разом, створювати одне ціле. Виникли
такі нові організаційні форми, як комплексні бригади
і механізовані ланки, що.. зв'язують воєдино ряд галузей
господарства (Комуніст України, 5, 1960, 55); Марксизм зв'язав
в одне нерозривне ціле економічну і політичну боротьбу
робітничого класу (Ленін, 4, 1948, 151); Піснею ж твоєю
[Джамбуле] дорожу! Я її зв'яжу із своєю мужньою —
твою пророчу (Павло Тичина, I, 1957, 280);
// Єднати на основі
чого-небудь спільного. Яремченко зразу відчув у
стосунках цієї групи жінок злагодженість і внутрішню силу,
яка зв'язувала їх в одну сім'ю... (Дмитро Бедзик, Дніпро..,
1951, 7); Ніч, лунка лісова порожнеча зв'язували всіх
трьох якимись новими, майже інтимними почуттями
ріднили і зближували (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 41).
♦ Зв'язувати (зв'язати) докупи (в одне ціле) думки
(слова і т. ін.) — осягати розумом сказане,
знаходити суть, розуміти. В його голові мигтіли якісь
шматки думок, просувалися якісь неясні образи, та він ніяк
не міг впіймати їх, зв'язати докупи (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 123); Гості вже попрощалися і порозходилися, а він
сидів і думав про все, що почув тепер, що чув раніше,
та не зв'язував в одне ціле (Іван Сенченко, Опов., 1959, 39);
Не [вміти, могти] зв'язати два слова (двох слів) — не
вміти (не могти) говорити зв'язно, логічно Сахно.
довго не могла опанувати свого хвилювання й зв'язати
два слова для відповіді (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956,
25); [Давидюк:] Я не вмію говорити. Більше двох
слів не зв'яжу (Олександр Корнійчук, II, 1955, 254).
9. спец. Міцно сполучати, скріплювати, з'єднувати що-небудь з чимось в'яжучою речовиною або сумішшю речовин чи якимись іншими засобами. Глина зв'язує між собою камені (Таємниці вапна, 1957, 9); Була загроза, що впаде [вишка] й хату бабі розвалить.., а хлопці й під той вітер клепали, рятуючи свою споруду, брали болтами, зв'язували міцніше (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 91).
10. хім. Виводити з вільного стану Деякі дослідники вказують на те, що стрептоміцин може зв'язувати нуклеїнові кислоти і цим виводити їх з обміну речовин (Мікробіологічний журнал, XVIII, 4, 1956, 17).
11. тільки док. Виготовити в'язанням. Вчора здивувала Всіх моя сестричка — Братику зв'язала Білі рукавички! (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 17).