в означеннях
Тлумачення, значення слова «зв'язувати»:

ЗВ'ЯЗУВАТИ і рідко ІЗВЯЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗВ'ЯЗАТИ, зв'яжу, зв'яжеш і рідко ІЗВ'ЯЗАТИ, в'яжу, в'яжеш, док., перех.

1. З'єднувати, скріплювати кінці чого-небудь вузлом, петлею і т. ін. [Емма (зв'язуючи порвану нитку):] Ну, вже ж і вовна! (Леся Українка, IV, 1954, 212); Фурман зв'язував отоси, що їх, мов ножем, перетяло, і лагодив тріснутий хомут (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 64); Зручним рухом склав [Йон] хустину косинкою, закинув собі на шию і зв'язав під бородою вузликом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 234);
//  З'єднуючи кінці чого-небудь, виготовляти, робити щось. Зоня сіла там же при столі, закладала ті папірці вузенькими смужечками, зв'язувала в каблучки й брала їх за основу для маленьких віночків (Леся Українка, III, 1952, 653); Ой зв'яжу віночок на чотири квіти, На чотири квіти, щоб усім радіти (Максим Рильський, II, 1960, 115).
Зв'язувати кінці [з кінцями] див. кінець 1; Сказав, мов (як і т. ін.) зв'язав — влучно і твердо сказав.

2. Скріплювати які-небудь предмети за допомогою мотузка, ланцюга і т. ін. Один човен на бистрих хвилях перекидається, і для того зв'язують докупи два або три човни (Нечуй-Левицький, II, 1956, 416); Валерик швидко зняв з ніг лижі, зв'язав їх докупи і закинув на плечі (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 10); Зняв [Антон] з себе мотузку, зв'язав хмиз, звалив на плечі в'язку й пішов до хати (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 45);
//  З'єднуючи докупи і обв'язуючи що-небудь, виготовляти щось. Стали [гвардійці] зв'язувати плоти безшумно з колод, лози й снопів (Павло Тичина, II, 1957, 181); — Господи помагай! — сказала Лесиха і перша ужала жмінку [жменьку] спілого, колосистого жита, перша зробила перевесло, зв'язала снопок і відставила його набік (Іван Франко, I, 1955, 60); — Всі квіти зберу у дніпрових гаях. Зв'яжу у.. букети (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 125);
//  тільки док. Зібрати, пов'язати у снопи зжатий, скошений хліб. [Роман:] Оце робітниця, оце жінка — сама за косарем зв'яже! (Карпенко-Карий, I, 1960, 396); Марія з болем випростала спину, глянула навколо. Скільки тих валків, і все треба зв'язати (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 75);
//  Збирати, ув'язувати що-небудь у вузол, пакунок. Нещасний Гельє зв'язав у вузлик свов майно і вибіг з хати на вулицю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 9).

3. Обкручувати, обв'язувати чим-небудь тіло або руки, ноги. Напившись, звірів [грек], ..і, якщо його не зв'язували тут же, він нападав на першого-ліпшого і бив трохи не до смерті (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 464); Казали їй [Марусі] руки ізв'язати, посадили між злодіями (Марко Вовчок, I, 1955, 249); [Кандиба:] Ви радите мені кинути писати? [Батура:] Навпаки, я хочу, щоб ви писали, бо вас все одно ніхто не спинить. Навіть, коли б вам руки і ноги зв'язали, ви носом писатимете (Олександр Корнійчук, II, 1955, 251);
//  перен. Заважати, перешкоджати вільно діяти, рухатися і т. ін. М'ячі йшли і йшли в лівий бік корту, і це зв'язувало Раусліта, це не давало змоги прикласти усі сили (Вадим Собко, Любов, 1935, 107); Під вікнами ходив вартовий. Він теж був сонний, і сон давно вже зв'язав не тільки його думки, але й його рухи (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 165);
//  перен., чим. Ставлячи себе чи когось у залежність від чого-небудь, обмежувати свободу дій, вчинків. Вона не хоче зв'язувати себе згодою на шлюб раніше, як остаточно з'ясується перспектива щодо його дипломатичної кар'єри (Андрій Головко, II, 1957, 490); [Маруся:] Я каюсь, мамо, що так швидко зв'язала себе обітом страшним (Панас Мирний, V, 1955, 101);
//  перен. Сковувати або уповільнювати розвиток чого-небудь. Парламентарна буржуазна республіка зв'язує, душить самостійне політичне життя мас. (Ленін, 24, 1950, 47).
Зв'язувати (зв'язати) руки: а) (етн.) здійснювати обряд шлюбу, вінчати. — О-ох сину, сину!.. Кожна дівка, поки не вийшла заміж, то й добра; а як зв'язали руки, то зараз і почне витребенькувати... (Панас Мирний, I, 1949, 353); Аби вірно кохались, а там, чи зв'язав піп руки, чи не зв'язав — однаково (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 35); б) позбавляти кого-небудь можливості вільно діяти. Давно б я утік з того міста, ..так Владек мені руки зв'язав: зовсім хлопця скрутила хвороба (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 82); Зв'язувати (зв'язати) руки й (та) ноги (по руках і ногах) див. рука.

4. Сполучати, з'єднувати що-небудь з чимось на відстані ланцюгом, пасом і т. ін. Павлюк налагодив наверху вітряний двигун, з допомогою Торби зв'язав його з динамомашиною і освітив пароплав дешевою електрикою (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 59).

5. З'єднувати які-небудь пункти шляхами сполучення. Проведена у 80-х роках Закаспійська залізниця зв'язала Самарканд з Каспійським морем (Історія СРСР, II, 1957, 263); У недалекому майбутньому.. космічні кораблі зв'яжуть Землю з іншими планетами (Комуніст України, 10, 1962, 47);
//  Створювати можливість спілкування на відстані за допомогою різних засобів зв'язку. Кілька телефонних апаратів уже зв'язували бліндаж з усіма командирами полків і штабом армії... (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 345).

6. Сприяти встановленню зв'язків, стосунків між ким-, чим-небудь. — Я наказав негайно зв'язувати вас з кожним матросом і солдатом.. Розпитуйте про все. Для книги знадобиться (Василь Кучер, Голод, 1961, 200); Вчора, коли я пішов від Старикова, я подумав: а чи не зв'язати його з Ромчиним батьком? (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 120);
//  Сприяти встановленню дружніх стосунків; зближувати кого-небудь з кимось. Так життя зв'язало Мирона з Яшком. Наче небаченими [невидимими] нитями. І вони не рвали їх (Андрій Головко, I, 1957, 124); Довідався [Довбуш] випадково, що Фока вміє писати, і це зв'язало його з горбанем навіки (Володимир Гжицький, Опришки, 1961, 31).
Зв'язувати (зв'язати) своє життя (себе, свою долю): а) (з ким) вступати в близькі стосунки, одружуватися з ким-небудь. Чи кохала вона його, йдучи до шлюбу, зв'язуючи з ним своє життя, чи знала тоді це почуття? Мабуть, що ні (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 158); Відтоді, як вона зв'язала себе з тим пияком, вигляд у неї стає дедалі згорьованіший, змучений (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 120); Не вдалося [Уляні] колись з ним зв'язати своєї долі, то хоч зараз посидить коло нього (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 33); б) (з чим) присвячувати себе, свою діяльність чому-небудь. Кращі твори світової літератури належать письменникам, що зв'язали свою долю з комунізмом, віддають своє життя інтересам народу (Радянське літературознавство, 5, 1957, 91).

7. Встановлювати взаємозалежність, взаємодію кого-, чого-небудь; пов'язувати щось із чимось. [Леся:] Сергій був надто дорогий мені, щоб я могла зв'язувати його ім'я з своєю недугою (Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 75); З Києвом зв'язували мене далекі згадки з дитячих літ. Малим я тут прожив кілька років (Володимир Самійленко, II, 1958, 270); Комуністична партія завжди зв'язувала зростання заробітної плати з підвищенням продуктивності праці (Радянська Україна, 5.I 1955, 1).

8. З'єднуючи разом, створювати одне ціле. Виникли такі нові організаційні форми, як комплексні бригади і механізовані ланки, що.. зв'язують воєдино ряд галузей господарства (Комуніст України, 5, 1960, 55); Марксизм зв'язав в одне нерозривне ціле економічну і політичну боротьбу робітничого класу (Ленін, 4, 1948, 151); Піснею ж твоєю [Джамбуле] дорожу! Я її зв'яжу із своєю мужньою — твою пророчу (Павло Тичина, I, 1957, 280);
//  Єднати на основі чого-небудь спільного. Яремченко зразу відчув у стосунках цієї групи жінок злагодженість і внутрішню силу, яка зв'язувала їх в одну сім'ю... (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 7); Ніч, лунка лісова порожнеча зв'язували всіх трьох якимись новими, майже інтимними почуттями ріднили і зближували (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 41).
Зв'язувати (зв'язати) докупи (в одне ціле) думки (слова і т. ін.) — осягати розумом сказане, знаходити суть, розуміти. В його голові мигтіли якісь шматки думок, просувалися якісь неясні образи, та він ніяк не міг впіймати їх, зв'язати докупи (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 123); Гості вже попрощалися і порозходилися, а він сидів і думав про все, що почув тепер, що чув раніше, та не зв'язував в одне ціле (Іван Сенченко, Опов., 1959, 39); Не [вміти, могти] зв'язати два слова (двох слів) — не вміти (не могти) говорити зв'язно, логічно Сахно. довго не могла опанувати свого хвилювання й зв'язати два слова для відповіді (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 25); [Давидюк:] Я не вмію говорити. Більше двох слів не зв'яжу (Олександр Корнійчук, II, 1955, 254).

9. спец. Міцно сполучати, скріплювати, з'єднувати що-небудь з чимось в'яжучою речовиною або сумішшю речовин чи якимись іншими засобами. Глина зв'язує між собою камені (Таємниці вапна, 1957, 9); Була загроза, що впаде [вишка] й хату бабі розвалить.., а хлопці й під той вітер клепали, рятуючи свою споруду, брали болтами, зв'язували міцніше (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 91).

10. хім. Виводити з вільного стану Деякі дослідники вказують на те, що стрептоміцин може зв'язувати нуклеїнові кислоти і цим виводити їх з обміну речовин (Мікробіологічний журнал, XVIII, 4, 1956, 17).

11. тільки док. Виготовити в'язанням. Вчора здивувала Всіх моя сестричка — Братику зв'язала Білі рукавички! (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 17).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 505.

Коментарі (0)