ЗВАЛЮВАТИСЯ 1, ююся, юєшся, недок., ЗВАЛИТИСЯ, звалюся, звалишся, док.
1. Втрачаючи опору,
рівновагу, падати, перекидатися. Голос її [жінки]
тривожний, в сум'ятті. Вона звалюється коло дверей і шкребе
їх нігтями (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 415); — Сини мої, сини
мої... — та й звалилась [Олександра], як трава на гостру
косу (Марко Вовчок, I, 1955, 33); Страшний удар ззаду
приголомшив його. І він звалився на землю, як підрубаний дуб
(Олександр Довженко, I, 1958, 265); Блоха покірно спер рушницю на
дерево, але так невдало, що вона звалилась на землю
(Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 117);
// Падати, будучи
вбитим, підстреленим тощо, Хмара стріл впала дощем на
стан Олешича. Раз у раз звалювався якийсь вершник із
сідла, густо падали коні (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 334); Я бачив,
як серну підстрелив стрілець: Звалилася, бідна, прийшов
їй кінець (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 150); — А я як
стрільнув, та шаблею, шаблею... Один [литвин]
звалився, інші — врозтіч (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 65);
// Падати, будучи зрубаним, зрізаним, скошеним.
Розсердився [хазяїн] і косу ухопив... Черк, черк — і ввесь
Бур'ян зваливсь (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 140);
// тільки док.
Лягати, падати від утоми, хвороби, сп'яніння і т. ін.
Удова занедужала й звалилася (Марко Вовчок, I, 1955, 314);
Усе, що має. проп'є [Довбня], в одній сорочці по шинках
бігає, аж поки де під тином не звалиться (Панас Мирний, III,
1954, 200); Побитий, у залитій кров'ю чумарці, увесь
у реп'яхах та соломі, блідий, аж чорний на виду, він
ледве дійшов до лави, звалився і більше вже з неї не
зводився (Любов Яновська, I, 1959, 310).
Звалюватися (звалитися) з ніг: а) втрачаючи опору,
рівновагу, падати, перекидатися. Змій од злості ледве
з ніг Не звалився, а потому Кинув оком на солому (Леонід Первомайський,
Райдуга.., 1960, 137); б) втрачати здатність триматися
на ногах, лягати через утому, хворобу, сон і т. ін.
Одного вечора Кавун зваливсь з ніг; його перевезли в
лазарет (Нечуй-Левицький, II, 1956, 211); — Відстоявши години за
рядового, ви потім звалитесь з ніг, задасте хропака.
А хто ж буде за вас пости перевіряти? (Олесь Гончар, III,
1959, 310).
2. Падати вниз з чого-небудь, кудись, на щось.
Кашкет звалюється з голови і котиться на брук (Юрій Смолич,
II, 1958, 50); Мчав, поки мчав по рівнім полю. Та як
притрафився рівчак, З коня звалився неборак (Іван Франко, X,
1954, 286); Василько хотів подертися ще вище, але сучок
обломився під ним, і він звалився козакові просто на
голову (Петро Панч, II, 1956, 202); Звалившись у лампадку,
тарган погасив святий вогник (Олесь Донченко, III, 1956, 22);
* Образно. Не завше горе на плечах сидить — прийде час,
що й звалиться! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 74).
♦ Наче (неначе, мов і т. ін.) гора з плечей звалилася
див. гори.
3. перен., розм. Раптово, несподівано з'являтися,
прибувати куди-небудь. — Павле, — оглянувся Смик, —
звідки ти звалився на пасіку? (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 46);
Коли величезна юрба вершників звалилася на табір
руської дружини — він був пустісінький (Юліан Опільський, Іду..,
1958, 331);
// Раптово, несподівано наставати,
насуватися (про явища, події). Дипломат і близький друг
Наполеона був приголомшений останніми подіями, що
звалилися на велику армію (Панас Кочура, Золота грамота, 1960,
388); Велетенської сили грім звалився на море, і
здавалося, буря завмерла від тієї сили (Василь Кучер, Чорноморці,
1956, 57); — Як сніг на голову звалилась оця війна (Юрій Збанацький,
Єдина, 1959, 142);
// Раптово випадати комусь, на долю
кого-небудь (про щось неприємне, обтяжливе). В одну
мить усвідомив [Степан] собі грозу всього нещастя, що
звалювалося на нього (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960,
66); Робота в «Просвіті» цілком мене знесилила, бо
звалилась усім тягарем на мене та на мою жінку (Михайло Коцюбинський,
III, 1956, 305); — А ти поплач, дочко, — порадив Марко
Іванович, розуміючи всю сукупність переживань, що
звалилися на неї (Яків Баш, Надія, 1960, 332).
♦ Звалитися на голову чиюсь; Звалитися на плечі
(руки і т. ін.) чиїсь — несподівано стати для кого-небудь
об'єктом клопоту, турбот і т. ін. Тепер знову
звідкись звалився [Іван] на їхню голову (Олесь Гончар, IV, 1960,
57); [Назар:] Стільки роботи звалилось на твої руки.
[Катерина:] Мені не звикати (Микола Зарудний, Антеї, 1962,
407); На його плечі, крім тещі, мали звалитись ще
чотири дорослих дівиці, яким у свою чергу треба буде дати
посаг і повидавати заміж (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 510).
4. Опускатися на що-небудь як прийдеться, не володіючи собою (безсило, важко і т. ін.). Маруся аж звалилася на піл від сліз, і Настя плачучи сиділа над нею (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 59); Він звалився на стілець і дико, потрясаючи стіни кімнати, заридав (Іван Микитенко, II, 1957, 71); Їздові, зскакуючи з передків, кидались в найближчі окопи. Хома теж звалився на чиїсь тіла (Олесь Гончар, III, 1959, 360).
5. тільки недок. Пас. до звалювати. * Образно. У своїх творах В. І. Ленін рішуче осуджував, як архінебезпечні, такі методи історичної характеристики явищ, при яких звалюються в одну купу факти істотні і другорядні (Комуніст України, 5, 1960, 38).