в означеннях
Тлумачення, значення слова «званий»:

ЗВА́НИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до звати. Увійшов повагом блідий професор Греблянський з рудим заростом, званий учениками [учнями] Логарифмом (Осип Маковей, Вибр., 1954, 50); Бригадир покликав Мишуню до польового вагончика, званого на степах «палуб» (Юрій Яновський, II, 1954, 135);
//  звано, безос. присудк. сл. Наумиху звано старосвітською жінкою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 102); Чайченкова мати купила хату у Любчиках, святила ту хату; нас звано і Пилипиху з дочкою (Марко Вовчок, I, 1955, 194).
 Так званий: а) який має умовну назву. У Моринцях і загалом у селах, які пов'язані з біографією Тараса Григоровича [Шевченка], є чимало так званих пам'ятних дерев (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 122); б) який виражає іронічне, зневажливе ставлення до кого-, чого-небудь. — Усі ваші так звані думки я давно знаю (Олександр Довженко, I, 1958, 414).

2. у знач. прикм. Якого запросили; запрошений. Замість справжнього батька одноденний «батько» порядкував за столом, званий, весільний... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 13).
 Званий обід (вечеря і т. ін.) — обід, вечеря і т. ін., на які запрошують гостей. Посередині [світлиці] довгий стіл, накритий до званої вечері (Леся Українка, III, 1952, 402).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 461.

Коментарі (0)