в означеннях
Тлумачення, значення слова «зважуватися»:

ЗВАЖУВАТИСЯ 1, уюся, уєшся, недок., ЗВАЖИТИСЯ, жуся, жишся, док.

1. Визначати свою вагу. Важився, як приїхав, зважусь, як буду виїздити, тоді напишу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 328).

2. тільки недок. Пас. до зважувати. На ній [на роботі] зважувалася не тільки характеристика кожного окремого робітника, яких Дмитро Холод знав прекрасно, а й була вона йому за мірило характеристики цілого села (Григорій Епік, Тв., 1958, 31).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 458.

Коментарі (0)

ЗВАЖУВАТИСЯ 2, уюся, уєшся, рідко ЗВАЖАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗВАЖИТИСЯ, жуся, жишся, док., з інфін., на що і без додатка. Знаходити в собі відвагу, сміливість робити, говорити що-небудь, виявляти рішучість у якихось діях, вчинках, словах; насмілюватися, наважуватися. Знала [Ольга], що листівку треба знищити або віднести в поліцію, проте не зважувалась зробити ні одне, ні друге (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 252); Була [Настуся] довгонога, жилава і така міцна на руку, що парубки, навіть дорослі, не зважувалися з нею жартувати (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 342); Все ніяк не зважалась [Софія], та вже по обіді.. озвалась до баронеси: .. — Чи не можна б мені піти сьогодні в концерт? (Леся Українка, III, 1952, 532); — Гяуре, вигнаний батьком! — кричав татарин. — Ти зваживсь сміятись із правої віри, із наших святих! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 153); [Невідомий:] Все ж таки ви на сміливий зважилися вчинок (Степан Васильченко, III, 1960, 229);
//  Виявляти готовність, погоджуватися робити що-небудь. — Не печаль свого серденька, Катре моя мила, годі! Я для тебе на все зважуся (Марко Вовчок, I, 1955, 201); Можна було б і зважитись на ту мандрівку, та хто зна, які там заробітки і дівчата? (Михайло Стельмах, I, 1962, 194).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 458.

Коментарі (0)