в означеннях
Тлумачення, значення слова «звечора»:

ЗВЕЧОРА, рідше ІЗВЕЧОРА, присл. З часу настання вечора; з вечірнього часу. — Та в мене ще звечора все готово, а запрягти — не забарюся... тілько гукнуть! (Панас Мирний, IV, 1955, 354); Стають дядьки звечора з гирлигами на причілку і годинами ждуть, доки звір наблизиться, пробираючись до кошари чи до курятника (Олесь Гончар, II, 1959, 20); Він сидів так і перед світом, як ізвечора, — поки аж день забілів (Марко Вовчок, I, 1955, 172);
//  розм. Увечері. Яшко робив клітку.. А робота туго йшла: ножа не було. Ото в обід та звечора й робить хіба (Андрій Головко, I, 1957, 130); Ще звечора були самі лише бутони.. А вранці — тільки глянь! — квітки уже горять (Максим Рильський, III, 1961, 192).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 469.

Коментарі (0)