в означеннях
Тлумачення, значення слова «звеличувати»:

ЗВЕЛИЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗВЕЛИЧИТИ, чу, чиш і ЗВЕЛИЧАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Створювати велич кому-, чому-небудь, сприяти величі, славі когось, чогось. Героїзм, лицарство Довбуша, його особиста безкорисливість, високі ідеали, за які боровся, — усе це звеличувало Довбуша в очах сучасників (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 143); Треба знайти такий художній вираз правди життя, щоб головний сенс фільму.. не применшував гідності народу, не принижував, а звеличував народ (Олександр Довженко, III, 1960, 264); Син [в ескізі «Народолюбець» П. Мирного] повинен звеличити рід. Його віддають у гімназію (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 370); Ритмічно диха цех... І кожний знає з них, що він прийшов сюди звеличить Батьківщину (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 29); Хай ростуть у нас герої За високий урожай, Ми сім'єю трудовою Звеличаєм рідний край! (Українські народні думи.., 1955, 553);
//  Робити значнішим кого-небудь. Довір'я до людини звеличує її, пробуджує в ній кращі якості, свідомість відповідальності і людської гідності (Колгоспник України, 11, 1963, 67).

2. Вихваляти, прославляти кого-, що-небудь. Дунай.. Недарма його так щиро звеличували гуслярі й кобзарі, так натхненно оспівав неповторний віденський чарівник Йоганн Штраус (Радянська Україна, 22.III 1961, 3); Уся сила, уся творчість народної фантазії винатужилась, щоби звеличити послідню добу сербської свободи і велику боротьбу цілої Сербії з турецькою силою (Іван Франко, XVI, 1955, 15).

3. фольк. Вшановувати кого-небудь, співаючи на його честь обрядову пісню. — Ануте, дівчата, звеличаймо Домаху! — Та й почала: Сіяла зіронька, сіяла; 3 ким ти, Домасю, стояла? (Марко Вовчок, I, 1955, 61).

4. тільки звеличити, док. Назвати кого-небудь шанобливим ім'ям. [Оксана (до Горнова):] Я вже не знаю, як вас найлагідніше звеличать (Марко Кропивницький, I, 1958, 396).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 464.

Коментарі (0)