ЗВЕРГА́ТИ, аю, аєш, недок., ЗВЕ́РГНУТИ і ЗВЕ́РГТИ, гну, гнеш; мин. ч. зверг і звергнув, ла, ло; док., перех., книжн. З силою скидати. При князі Володимирі, як звергали ідолів, то й Ладоша звергли з Гуляй-ріки у річку Ладинку (Іван Микитенко, II, 1957, 373); * Образно. Гігантське сонце йшло на видноколі, Вали сіяння звергши з вишини (Микола Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 29).