в означеннях
Тлумачення, значення слова «зверх»:

ЗВЕРХ 1, присл., рідко. Те саме, що зверху1 3. Не попав же я в двері та в стовп головою, Господиня те все чула — та зверх коцюбою (Павло Чубинський, V, 1874, 1126); Як тепер його бачу: у синій юпці, тяжинових широких штанях, каламайковим поясом пузо підперезане, а зверх китаєва черкеска (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 6).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 467.

Коментарі (0)

ЗВЕРХ 2, прийм. з род. в., рідко. Сполучення з прийм. зверх виражають:

Просторові відношення

1. Уживається на означення предмета, поверх якого, на якому хто-, що-небудь розміщується. Жінка везе волами віз соломи. Сама стоїть зверх соломи (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 205).

Кількісні відношення

2. Уживається на означення перевищення якої-небудь кількості. Треба зробити з одної дошки дванадцять стільців, а тринадцятий зверх цього (Калип, Закарп. казки, 1955, 12); Я жила з ним зверх п'ятдесят років (Ольга Кобилянська, II, 1956, 300).

3. Уживається на означення перевищення міри, норми чого-небудь. Бути коло трактора і не прокататися? Ні, це вже зверх усякого терпіння (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 77).

4. Уживається на означення дії, предмета і т. ін., на додаток до яких або крім яких ще що-небудь робиться. Послалась [Маруся] на лаві, помолилась богу і зверх усього ударила три поклони (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 39).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 467.

Коментарі (0)