в означеннях
Тлумачення, значення слова «зверхній»:

ЗВЕ́РХНІЙ, я, є.

1. Обернений назовні, зовнішній; протилежне внутрішній. Дідові дев'яносто без трьох, хоч йому можна на зверхній вигляд дать 60 (Степан Васильченко, II, 1959, 521); Тоді він знав.. одну частину їхнього життя, зверхню, так би сказати. А тепер воно усе повною картиною розкривалося перед ним (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 165); Зверхня краса;
//  Який має місце, діє зовні, за межами чого-небудь. Внутрішні і зверхні обставини нашого театру ненормальні (Іван Франко, XVI, 1955, 178).

2. Який не зачіпає суті, основи чого-небудь. Не зверхнім оглядом треба міряти вартість усякої речі, але треба заглядати всередину (Іван Франко, IV, 1950, 138).

3. Який виражає зверхність, перевагу кого-, чого-небудь над кимось, чимось. Коли б Тарас не був такий захоплений думками про наступну зустріч дома, то помітив би якийсь недбалий, зверхній тон у голосі цього пасажира (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 144); Воєвода заговорив вирівняним за звичкою десятки років наказувати зверхнім голосом (Іван Ле, Україна, 1940, 104).

4. Гордовитий, зарозумілий, пихатий. Зверхній вираз обличчя;
//  Пройнятий зневагою, презирством; зневажливий. Першого ж, який підійме на неї руку, як бувало на буряках, осадить [Христина] презирливим поглядом, зверхнім словом і достойним рухом стану (Михайло Стельмах, I, 1962, 154); З боку.. більш досвідчених критиків спостерігається якесь зверхнє ставлення до рецензування нових творів, помітна нехіть до оперативних виступів у пресі (Літературна газета, 15.III 1959, 3); В його очах.. спалахнула зверхня насмішкуватість (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 54).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 467.

Коментарі (0)