в означеннях
Тлумачення, значення слова «звертатися»:

ЗВЕРТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗВЕРНУТИСЯ, звернуся, звернешся, док.

1. Говорити, писати, спрямовуючи свої слова, свою мову до кого-небудь. [Конрад (звертається до старої жінки):] Ладнайте, мамо, нам харчі в дорогу! (Леся Українка, II, 1951, 184); — Признавайтеся, синки, добре вас шмагали березовими віниками? — казав далі Тарас, звертаючись до синів (Олександр Довженко, I, 1958, 220); Маркс і Енгельс до представників різних партійних організацій пролетаріату в листах зверталися звичайно їх рідною мовою (Мовознавство, VII, 1949, 6); Терпіння зраджувало стару, але вона не виказувала цього і спокійно звернулася до Юлі: — Візьми, дитино, відерце та принеси мені води (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 232);
//  до чого. Апелювати до чого-небудь притаманного або приписуваного комусь. Одна вельми поважна особа, звертаючись до його патріотизму, прохала порятувати молодого українського письменника (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 164);
//  Говорячи до кого-небудь, називати його певним чином, виявляти своє ставлення до нього. — Знаєш, Євгене, — сказав він по деякій паузі, вперше звертаючись до Черниша на ймення. — Знаєш... Я бачив за цю війну те, що, мабуть, бачив небагато хто (Олесь Гончар, III, 1959, 67); Кузнецов був років на десять старший за Артема, і хоч вони були на «ти», але звертався до нього Артем з поваги — на ім'я, по батькові (Андрій Головко, II, 1957, 632);
//  Удаватися до кого-небудь за порадою, допомогою і т. ін. Звертаюся оце до Вас з проханням і за порадою (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 457); До нього завжди зверталися найбідніші учні, і він сам, зовсім не багатій, завжди допомагав чим міг (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 91); Звернутися до лікаря. Звертатися думкою (думками, в думці, в думках) до кого, чого — думати про кого-, що-небудь. Обоє мовчали, звертаючись думками до нього [Юрія], питаючись в нього поради (Олесь Гончар, III, 1959, 402); В думках він [отець Вікентій] і досі частіше звертається не до всесильного бога, а до слабого людського тіла (Михайло Стельмах, I, 1962, 272).

2. Робити поворот у який-небудь бік; повертатися. Пан писар округлим рухом звернувсь плечима до громади і.. вступив у канцелярію (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 195);
//  Спрямовуватися (про очі, погляд). Задумується [Руфін]. Погляд його з глибокою тугою звертається в далечінь (Леся Українка, II, 1951, 384); Сотні очей зверталися до нього (Іван Франко, VI, 1951, 226); Всі погляди звернулися в бік академіка (Павло Загребельний, День.., 1964, 68);
//  тільки док., перен., заст. Уміло повести себе в складному становищі; викрутитися. Тяжко себе картав [Аркадій] за свою нікчемність, городянське виховання, що зробило його безґрунтовним, вутлим, нездатним, як звернутися у всякому становищі (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 96); [Тхориха:] Проси пана напутити, як нам у цьому ділі звернутися (Панас Мирний, V, 1955, 166).

3. Удаватися до чого-небудь у своїй діяльності, зосереджувати свою увагу, свої інтереси на чомусь. Вже на початку творчого шляху митець [художник М. Пимоненко] звертається до тем і сюжетів, які потім розроблятиме протягом усього життя (Мистецтво, 2, 1962, 31); В. Бєлінський гостро засуджував тих літераторів, ..які своєю ідеологією і творчою практикою зверталися до самоспостереження, копалися у дрібненьких особистих емоціях (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 21); Великий Ленін.. неодноразово звертався до справи літератури (Юрій Смолич, Розм. з чит., 1953, 3); У передмові до українського перекладу статті Писарєва «Пчелы» Франко особливо цінить автора її за те, що той звернувся до природничих наук і до історії (Радянське літературознавство, 3, 1957, 42).

4. заст. Іти, їхати назад; вертатися. Спиняється [Аврелія].., але, уперто труснувши головою, звертається знов до брами (Леся Українка, III, 1952, 295); Усіх просить [Демко] побувати до нього, хліба-солі покушати, сина, що звернувся з чужої сторони, послухати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 484); Пішов Кирик до панотця, Побіг швидко, прудко, Щоб і там не забариться, І звернуться хутко (Україна сміється, I, 1960, 194).

5. рідко. Збиратися разом, в одне місце, докупи; згортатися. Далі і хмарочки стали розходитись, порідшали й стали звертатись купками, мов клубочки (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 41);
//  Лягати або сідати, зіщулюючись, скорчуючись. Я собі звернулось, Щеня мов під тином, — Звичайне, мале (Тарас Шевченко, II, 1953, 232); Мишка [собака] солодко спала, звернувшись клубочком в ногах на постелі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 400);
//  Скручуватися. [Баба:] Щоб тобі голова на в'язах звернулась, щоб тебе перша куля не минула (Степан Васильченко, III, 1960, 51).

6. діал. Перекидатися. Михайло воли поганяв, а Іван і батько віз придержували, щоби не звернувся (Іван Франко, I, 1955, 140); А воно [дитя] плаче.. Та й звернулося і впало (Василь Стефаник, I, 1949, 95).

7. тільки недок. Пас. до звертати 2, 5—7.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 466.

Коментарі (0)