ЗВЕСЕЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗВЕСЕЛИТИ, лю, лиш, док., перех.
1. Створювати веселий настрій, викликати
веселощі у кого-небудь; веселити. А музика реве, грає,
Людей звеселяє (Тарас Шевченко, II, 1963, 53); Безліч різних
приповідок ходило про них [дядьків-капітанів] по Чорномор'ю,
звеселяючи моряцькі компанії (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 150);
Такий хід думок трошки звеселив професора (Юрій Бедзик,
Вогонь.., 1960, 162);
// Усувати сум, тугу; розважати,
збадьорювати. Жалує, було, мене дідусь: — Ти, каже,
звеселила мою неміч..! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 358); —
Діду, не смутіться так. От прийде Червона Армія і
повикидає з заводу тих, що вас викинули, — хоче звеселити
діда Василько (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 133);
// Приносити
радість, утіху кому-небудь; радувати. — Будете
солодкі, великі [яблука]. Помандруєте на північ, будете
людей звеселяти (Олександр Довженко, I, 1958, 474); Так пройшло
тринадцять літ; на чотирнадцятому їх звеселила чутка
про волю (Панас Мирний, III, 1954, 21).
♦ Звеселяти (звеселити) очі (зір) — бути приємним
для кого-небудь, радувати когось. Мій рідний край
збирає урожай, Що звеселяє струменем живим
Трудівників засмаглих світлі очі (Максим Рильський, III, 1961, 108);
Звеселяти (звеселити) серце чиє (душу чию): а)
створювати веселий настрій, викликати веселощі у
кого-небудь; веселити когось. Рідна пісня звідусюди Лине
й душу звеселя (Сергій Воскрекасенко, Поезії, 1951, 71); б) приносити
кому-небудь радість, утіху, радувати когось. Федір..
не відходить від турніка і звеселяє серце лейтенанта
прекрасним виконанням найскладнішої вправи (Іван Багмут,
Служу Рад. Союзу, 1950, 82).
2. Своєю присутністю, дією пожвавлювати, прикрашати що-небудь. Колись гомінливі рибалки і веселі курортники звеселяли цю землю (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 228); Знову сонечко сіяє, Все навколо звеселяє! (Євген Фомін, Вибр., 1958, 257); Вже близько хмара... дощик накрапає... І зразу зашумів — Долину звеселив... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 64); [Одарка:] Сім років не-бачила [сина]. Очі виплакала. [Марія:] Не плач, приїде... Звеселить хату (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 5).