в означеннях
Тлумачення, значення слова «звеселяти»:

ЗВЕСЕЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗВЕСЕЛИТИ, лю, лиш, док., перех.

1. Створювати веселий настрій, викликати веселощі у кого-небудь; веселити. А музика реве, грає, Людей звеселяє (Тарас Шевченко, II, 1963, 53); Безліч різних приповідок ходило про них [дядьків-капітанів] по Чорномор'ю, звеселяючи моряцькі компанії (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 150); Такий хід думок трошки звеселив професора (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 162);
//  Усувати сум, тугу; розважати, збадьорювати. Жалує, було, мене дідусь: — Ти, каже, звеселила мою неміч..! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 358); — Діду, не смутіться так. От прийде Червона Армія і повикидає з заводу тих, що вас викинули, — хоче звеселити діда Василько (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 133);
//  Приносити радість, утіху кому-небудь; радувати. — Будете солодкі, великі [яблука]. Помандруєте на північ, будете людей звеселяти (Олександр Довженко, I, 1958, 474); Так пройшло тринадцять літ; на чотирнадцятому їх звеселила чутка про волю (Панас Мирний, III, 1954, 21).
Звеселяти (звеселити) очі (зір) — бути приємним для кого-небудь, радувати когось. Мій рідний край збирає урожай, Що звеселяє струменем живим Трудівників засмаглих світлі очі (Максим Рильський, III, 1961, 108); Звеселяти (звеселити) серце чиє (душу чию): а) створювати веселий настрій, викликати веселощі у кого-небудь; веселити когось. Рідна пісня звідусюди Лине й душу звеселя (Сергій Воскрекасенко, Поезії, 1951, 71); б) приносити кому-небудь радість, утіху, радувати когось. Федір.. не відходить від турніка і звеселяє серце лейтенанта прекрасним виконанням найскладнішої вправи (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 82).

2. Своєю присутністю, дією пожвавлювати, прикрашати що-небудь. Колись гомінливі рибалки і веселі курортники звеселяли цю землю (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 228); Знову сонечко сіяє, Все навколо звеселяє! (Євген Фомін, Вибр., 1958, 257); Вже близько хмара... дощик накрапає... І зразу зашумів — Долину звеселив... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 64); [Одарка:] Сім років не-бачила [сина]. Очі виплакала. [Марія:] Не плач, приїде... Звеселить хату (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 5).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 469.

Коментарі (0)