ЗВІДУСІЛЬ, присл. З усіх боків, з різних місць. — Нехай пан лікар по правді говорить. Нехай правда буде! — загуло звідусіль (Марко Вовчок, I, 1955, 176); В бункері було повно мешканців — дітей, жінок, старих. Вони виглядали звідусіль: з кучугур шмаття, з пуховиків, тиснулися по нарах (Олесь Гончар, III, 1959, 243).