в означеннях
Тлумачення, значення слова «звірячий»:

ЗВІРЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до звір 1 1. В звірячім царстві була вже віддавна така конституція: ..кождий їв тілько того, кого міг зловити, задушити і обдерти (Іван Франко, III, 1950, 228); Мов загіпнотизований, втупив він зір у велику звірячу морду з рудою шерстю, з маленькими чорними очицями (Олесь Донченко, II, 1956, 41); Вісім яранг — невеликих землянок, укритих звірячими шкурами, — стояли на горбистому березі (Микола Трублаїні, I, 1955, 178);
//  Такий, як у звіра (див. звір 1 1). Ти [людина] кидаєш у моє серце, як до власного сховку, свої страждання і свої болі, розбиті надії і свою розпач. Свою жорстокість і звірячі інстинкти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 223); — Так і лягай, падло, в труну! — з звірячою спритністю Погиба вирвав з кишені браунінг (Михайло Стельмах, II, 1962, 66).

2. перен. Лютий, жорстокий, нелюдський. Писар кинув такий звірячий погляд на жінку, що та швиденько зачинила двері і прикусила язика (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 149); В той же день.., відправивши їх під посиленим конвоєм у Генічеськ, вчинили [німці] там над ними звірячу розправу: вивезли на старій баржі в море й живими пустили на дно (Олесь Гончар, II, 1959, 32); Класова ненависть визискувачів і звірячий шовінізм імперіалістів сполучилися в одне (Василь Еллан, II, 1958, 103).

3. перен. Дуже сильний, надмірний. Доїдеш до гребня [гребеня] гори, спустишся прожогом униз.. Дух захоплює, якась звіряча радість проймає тебе (Панас Мирний, I, 1949, 289); Обідають під копою: хліб, сало, огірки. В киян на обличчі вираз звірячого апетиту (Степан Васильченко, III, 1960, 324); — Для того, щоб відбудувати таке [зруйноване] місто, мудрості не досить. Тут потрібна звіряча енергія золотошукачів, контрабандистів (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 108).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 487.

Коментарі (0)