в означеннях
Тлумачення, значення слова «звірюка»:

ЗВІРЮ́КА, ЗВІРЮ́ГА, и, жін.

1. розм. Те саме, що звір 1 1. — Ото, Рябку, шануйся, Добра своїх панів, як ока, стережи, ..Злодіїв одганяй та гавкай на звірюку (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 54); Дід Маврикій сьорбав узвар і дав спійманому рарсукові дуже прихильну оцінку: — Звірюга достойна. У-у, сала на ньому — куди там! (Олесь Донченко, IV, 1957, 54);  * У порівняннях. Синє море звірюкою То стогне, то виє (Тарас Шевченко, I, 1963, 66); Хома тікав, мов загнаний звірюка (Олександр Довженко, I, 1958, 94).

2. перен., лайл. Про надзвичайно жорстоку, люту людину. [Орина :] Мамо, про Петра ніякої вістки немає? [Марія:] Немає, доню, немає. Бідна твоя голівонька, вб'є тебе тепер звірюка ота (Вадим Собко, П'єси, 1958, 35); [Надійка:] Німкеня одна, хазяйка, що купила мене там на базарі, бризнула в очі сірчаною кислотою... [Ганна:] Звірюга... (Захар Мороз, П'єси, 1959, 62).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 486.

Коментарі (0)