ЗВІ́РИК, а, чол., діал. Звіря. Це був молодий ще ведмедик.. Здалека видавався більшим, дорослішим. На землі ж виявився невеличким худим звіриком (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 217); Застрекотало в дерева вершині, Якийсь там звірик мав гніздо (Іван Франко, XIII, 1954, 384).