в означеннях
Тлумачення, значення слова «звіщати»:

ЗВІЩАТИ, аю, аєш, недок., ЗВІСТИТИ, звіщу, звістиш, док., перех.

1. Оголошувати для загального відома, нагадувати про що-небудь. [О. Юліян:] Цей дзвін служитиме людям, Штефане. Він звіщатиме насамперед радість, а не печаль (Ярослав Галан, I, 1960, 464); Голосний дзвінок шкільний звістив восьму годину (Осип Маковей, Вибр., 1954, 50); І раптом гук сирен звістив Повітряну тривогу (Леонід Первомайський, II, 1958, 266);
//  Указувати на що-небудь, означати щось. Страшний шум водопаду.. звіщав, що вода прибула велика (Іван Франко, VI, 1951, 129); На Вітоші світає, Палає хмарка біло-золота, Звіщаючи, що швидко день настане (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 152).

2. Провіщати, передрікати що-небудь. Ця хвилина звіщає йому щось незвичайно важливе (Іван Франко, VI, 1951, 227); Заточників, що в чужині скріпляє, Піддержує святу надію? Знай: Той ясний погляд зір, що їм звіщає Промінну путь в любимий, рідний край (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 224).

3. рідко. Сповіщати, повідомляти кого-небудь про щось. Які тривожні, які страшні, пекельні хвилі перебував Максим за той час, поки боярин пішов звіщати Бурунду про його намір! (Іван Франко, VI, 1951, 120); — Я піду дочку звістити, що гостя маємо (Марко Вовчок, VI, 1956, 238); Ось надбіг отрок і звістив, що на шляху за ними показуються поодинокі їздці (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 330).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 489.

Коментарі (0)