в означеннях
Тлумачення, значення слова «звішуватися»:

ЗВІШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗВІСИТИСЯ, звішуся, звісишся, док.

1. Опускатися вниз, залишаючись у висячому положенні; звисати. Тонкі кінчики винограду були жовто-зелені й звішувались з сірих скель (Нечуй-Левицький, II, 1956, 136); Тоді я, звісившися головою вниз у яму, ..налапав на сучку цямрини кінець того шнура (Іван Франко, IV, 1950, 18); Поник юнак... Не гляне зором ясним, і з кулемета звісилась рука... (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 34);
//  Низько нахилятися (про голову). Довго мовчав [Дмитро], роздумував, очі стали похмурими, голова на груди звісилась (Михайло Стельмах, II, 1962, 391);
//  на що, до чого. Опускаючись донизу, спадати на що-небудь. Вуса двома мотузочками звішувались на підборіддя (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 145); — Натанцювалася? — запитала пані, оправляючи на доньчиній голівці волосся, що звісилося на чоло (Любов Яновська, I, 1959, 129); Очі йому горіли, безкозирка збилася на потилицю, чорний чуб звісився через око мало не до губи (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 184).

2. на кого — що. Повисати усією своєю вагою на кому-, чому-небудь. Звішуючись на його руку, вона так голосно реготалася, що аж луна розлягалася по дворах (Панас Мирний, III, 1954, 197); Худий чорний чолов'яга.. аж перехилився з передка, неначе от-от мав упасти на коней, звіситись на них зігнутими у ліктях руками (Михайло Стельмах, II, 1962, 176).

3. над чим. Виступати над чим-небудь; нависати. Вони сіли на скелі, що звішувалась над самою водою (Іван Франко, VI, 1951, 309); Замети снігу звішуються над стріхою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 385).

4. з чого, на що, над чим. Перегнувшись через що-небудь, пизько нахилятися. — Якиме! — гукаєте ви, звішуючись з воза (Панас Мирний, IV, 1955, 310); У ту ж хвилину кінська голова наткнулась на купку людей, а над нею звісився козак, немов шукав чогось на землі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 350).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 489.

Коментарі (0)