ЗВО́ДИТИ і рідко ІЗВО́ДИТИ, джу, диш, недок., ЗВЕСТИ́, зведу, зведеш і рідко ІЗВЕСТИ́, веду, ведеш; мин. ч. звів, звела, ло, рідко ізвів, ізвела, ло; док., перех.
1.
Ведучи, допомагати кому-небудь або змушувати когось
сходити вниз. — Сходьте! Обережненько! — каже Петро
і зводить Марину по східцях униз (Андрій Головко, I, 1957,
494); Помалу звів [Микула] коня в яр, прив'язав до
дерева (Осип Маковей, Вибр., 1956, 427); Вже й нездужає
[Хведір], — стогне, і знов зліз на піч.. — Ізведи мене на
піл, — каже (Ганна Барвінок, Опов., 1902, 98);
// перен., рідко.
Змушувати кого-небудь переходити у нижче суспільне
становище. Шлюб [козачки з селянином] не тільки не
полегшував становища чоловіка-селянина, але й козачку та
її дітей зводив на становище залежних селян (Історія УРСР, I, 1953, 344);
// перен., рідко. Призводити,
спричинюватися до морального падіння. Хміль до лихого людей
зводить (Номис, 1864, № 11455).
2. Забирати звідки-небудь або відводити, направляти
в інше місце, в інший бік. [Річард:] А може, все
була одна мана? І, може, то була не іскра божа, а
вогник той, що над багном літає і зводить подорожнього
на безвість... (Леся Українка, III, 1952, 111); Просить
[Явдоха]: — Ваше благородіє, господа салдатство! будьте
ласкаві, зведіть з нашого місця оттого навіженого
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 12); П'яним головам одрадпа була
несамовита сваволя.. їх не зведеш на протерту стежку
тихого.. життя! (Панас Мирний, I, 1949, 399); Проклятий
«Ісмет» [крейсер] раптом ударить пароплав
прожектором і не зведе його вбік, доки приміриться наводчик
(Юрій Яновський, II, 1958, 34); Розпалися кайдани і остроги,
З вогню і грому класових боїв На сонячну, на радісну
дорогу Великий Ленін всі народи звів (Іван Вирган, В розповні
літа, 1959, 23);
// Забирати звідки-небудь силою або
таємно; викрадати. — Ну, а чи не прийме Клим? — Ох,
братику! Теля я в його звів! — Так, бачу, ти усім
тут добре надоїв, — Кіт Вовкові сказав (Леонід Глібов, Вибр.,
1957, 32).
♦ Зводити (звести) з пуття — те саме, що Збивати
(збити) з пуття (див. збивати). — П'є [Грицай] та гуляє
та ще й мене зводить з пуття (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 204);
Зводити (звести) з розуму (з ума): а) доводити до
божевілля, робити божевільним. — Племінничок звів з ума
сестру, — сестра божевільна... (Панас Мирний, I, 1949, 249);
б) змушувати кого-небудь поводити себе нерозумно,
всупереч логіці. Голод зводив з розуму, солдати раді
були іти на фронт, щоб тільки одержати нову, кращу
одежу і похідний пайок (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 203);
[Яцько:] Казав тобі раз, Казав тобі два, Ой, не пий
ти горілочки, Бо зведе з ума! (Марко Кропивницький, II, 1958, 99);
в) викликати почуття кохання, закохувати в себе
кого-небудь. — Якась така підвернеться, що з розуму зведе,
забаламутить [сина], і де вже йому тоді думати про
інститут, про науку... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 100);
г) викликати, розбурхувати почуття, дуже захоплювати.
О зорі, зорі, кого ви не зводили з ума! Навіть Матвій
Прибиймуха не може заснути такої.. ночі! (Іван Цюпа,
Грози.., 1961, 245); Зводити (звести) з хазяйства (з
хліба) — доводити до злиднів, розоряти кого-небудь.
Дивиться баба збоку, як дідові щастить, та аж
розривається з досади! Стала думати, як би звести його з
хазяйства (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 195); Пісок не родить,
та з хліба не зводить (Номис, 1864, № 10152); Зводити
(звести) на манівці див. манівці; Зводити (звести) на
слизьке: а) (кого) змушувати опинятися в
небезпечному становищі; підводити. — Ой, кажу, Якове, дивись
лиш за своїм товаришем, щоб він тебе на слизьке не
звів (Панас Мирний, I, 1954, 222); б) (що, у спол. із сл.
розмова, мова) надавати небезпечного спрямування
розмові. Він завжди на слизьке зводив спокійну розмову.
— От скоро почне голота землю ділити... Ха-ха!
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 52); Зводити (звести) очі див. око;
Зводити (звести) погляд див. погляд; Не зводити
(звести) очей (ока) див. око; Не зводити (звести) погляду
див. погляд.
3. Знищувати, видаляти, виводити що-небудь (плями, фарбу і т. ін.) з чогось. Ластовиння.. зводять щоденним дворазовим (вранці і ввечері) змазуванням лиця соком з листків нагідок, змішаним у рівних частинах з соком лимона, ягід смородини і мигдалевого масла (Лікарські рослини.., 1958, 40); * Образно. Що вона попоплакала, що попорвалась.. Краску з лиця зовсім звела (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 112).
4. також без додатка. Змінювати об'єкт, предмет
розмови, напрям думок і т. ін. Взагалі небагато говорив
[Сава], як той зводив розмову на Рахіру, але її покинути
зовсім не думав (Ольга Кобилянська, II, 1956, 30); — Та годі, от люди! —
зводить на мир Василь (Степан Васильченко, II, 1959, 170); Я
втрутився в розмову, щоб звести її знов на колектив (Іван Ле, Історія
радості, 1947, 73);
// на що. Співаючи або граючи,
переходити з однієї мелодії на іншу. Лукаш.. починає грати
спершу тихенько, далі голосніше; зводить згодом на ту
веснянку, що колись грав Мавці (Леся Українка, III, 1952, 263);
Коли Микола звів польку на хвацьку метелицю, вона
[Надія] вже сама.. метнулася колом (Яків Баш, Надія, 1960, 75).
5. Переміщати що-небудь знизу догори; піднімати
Піонери юні Зводять гасла догори (Іван Нехода, Хочу буть..
1949, 19); Браму не одмикаю. Топірець над головою
звів — ану котре над браму визирне — так по голові
й матиме! (Юрій Яновський, I, 1954, 37);
// на що. Поміщати
що-небудь на вище місце; класти, ставити на щось.
Щасливий, хто влив свою силу В єдиний всетворчий
потік, Хто зводив тут брилу на брилу, Хто мармур
узором посік (Микола Бажан, Роки, 1957, 261); На вежах твоїх
[Краснодон] калиново червоні цвітуть прапори.. Бійці
їх Олега руками на вежі звитяжно звели (Володимир Сосюра, II, 1958,
499); Може, в нього черевик розшнурувався, бо він звів
ногу на підмурок штахетів (Ірина Вільде, Сестри.., 1958,
519);
// також чим. Підводити що-небудь, переміщати в
інше положення. Боляща розкривала очі, зводила руками
вгору, потягалася... (Панас Мирний, III, 1954, 118); Іще
гарматний грім за обрієм лунає, Та зводить зілля вже свої
голівки кволі (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 107); Голови
звести не міг [поранений], вона лежала нерухома (Петро Колесник,
На фронті.., 1959, 10);
// Утворюючи, здіймати,
спрямовувати вгору (полум'я, іскри, бризки і т. ін.). Кліщами
смагляві ковалі смалять рукавиці шкіряні і до стелі
зводять од землі пасму ги стрілчасті, вогняні (Микола Рудь, Дон.
зорі, 1958, 114);
// перен., рідко. Переводити
кого-небудь у вище суспільне становище. Король зведе
в дворянський стан Лакейчука двірського, Людини ж
праведної сан Не дасться ні від кого (Бернс, Вибр., перекл.
Лукаша і Мисика, 1959, 78).
Зводити (звести) курок див. курок; Зводити (звести)
плечима — злегка піднімати і опускати плечі при
вираженні здивування, вагання і т. ін. — Куди ж воно
[порося] ділося? — бідкається вона сама собі, зводячи
плечима (Степан Васильченко, I, 1959, 277).
♦ Зводити (звести) голос — насилу промовляти.
— А хто ж сватав [Катрю]? Кого нам господь носила?
— питає мати, ледве голос зводячи (Марко Вовчок, I, 1955, 208);
[Трохим:] А вона [вчителька] другий раз і голосу
не зведе... (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 470); Зводити (звести)
руку див. рука.
6. Допомагати кому-небудь уставати, підніматися;
підводити кого-небудь. Узялись обоє старі зводити
Марусю... Вона не здужа йти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 81);
Мов солдата, який пролив у битві кров, звели
Рудого. — Старість клята... (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 200);
//
Надавати чому-небудь вертикального положення. Леонід
Семенович звів полеглу оргинію (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 87);
// Будити кого-небудь, піднімати з постелі. — Та його й
ломакою не зведеш, як розіспиться!.. (Борис Грінченко, II, 1963, 299);
Світлий ранок, сповнений золотосяйного сонячного
тепла, хутенько звів приятелів з постелей (Олесь Досвітній, Вибр., 1959,
300);
// на що. Надихаючи, спонукати до яких-небудь
дій. Та сімнадцятого року революція прийшла — і на
битву на жорстоку всіх пригноблених звела (Микола Упеник, Вірші..,
1957, 174).
♦ Зводити (звести) на ноги див. нога.
7. Споруджувати, будувати що-небудь. Він стоїть
на мурі, юний і прекрасний, і кладе цеглини, зводить
дім новий (Володимир Сосюра, Так ніхто.., 1960, 41); Посеред храму
п'єдестал звели І статую поставили на ньому (Леся Українка,
I, 1951, 107); Навіть на рівнинній ріці можна звести
греблю (Фізична географія, 5, 1956, 49); * Образно. В життя
прийшло нове, повоєнне покоління, щоб працювати,
творити, зводити величну будову комунізму (Василь Козаченко, Нові
Потоки, 1948, 195).
♦ Зводити (звести) з руїн — відбудовувати. Він же,
Микола, оту емтеес власними руками будував —
цеглинку до цеглинки. А після війни з руїн її зводив...
(Семен Журахович, Опов., 1956, 59).
8. Приводити, збирати (багатьох людей, тварин
і т. ін.) з різних місць в одне. Завтра вранці у садку
Я дочок своїх зведу. На Марисю буде кожна Схожа, що й
пізнать не можна (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 62); Як наїдуть
козаки, — страшно й подумати. А хтось тоді й
порадь — ..мерщій знести все в економію, хто що взяв,
звести худобу всю (Андрій Головко, II, 1957, 303);
// Збираючи,
зосереджувати що-небудь в одному місці. Треба було
спершу всього їх [пісні] винишпорити та визбирати
і, звівши докупи, розібрати: що то і чого воно коштує?
(Панас Мирний, V, 1955, 372); Начальник артилерії полку
наказав звести на цей раз усі міномети докупи, щоб
випробувати Чернишів метод швидкісної стрільби
(Олесь Гончар, III, 1959, 388);
// Об'єднувати що-небудь,
утворюючи одне ціле. Незабаром почалося й межування:
панські землі докупи зводили (Панас Мирний, IV, 1955, 241);
Дійсно, трактори зробили велике чудо.., звівши вузенькі
бідняцькі ниви у широкий єдиний колгоспний масив
(Іван Цюпа, Україна.., 1960, 62); * Образно. Слава тобі,
Шафарику, Вовіки і віки! Що звів єси в одно море
Слав'янськії ріки! (Тарас Шевченко, I, 1951, 263).
Зводити (звести) докупи думки — намагатися
знайти логічний зв'язок у думках. Думки рвалися на
шматочки: він силився звести їх докупи, напрягав розум...
та, здається, й розум його покинув... (Панас Мирний, I, 1949,
341); Зводити (звести) докупи слова — намагатися
зрозуміти сказане. Я чула її гнівний голос, якісь сердиті..
слова, а звести їх докупи, зрозуміти, що вона казала, я
не мала сили (Панас Мирний, IV, 1955, 345).
9. Підраховуючи, обчислювати, робити підсумок.
Він числив і числив, зводив суми (Іван Франко, VIII, 1952, 353);
Зводячи підрахунки щовечора, він незадоволено щось
бурчав про себе (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 194); Якщо рахунок
звели по продажу моїх книжок, то прохав би заслати
мені і його (Панас Мирний, V, 1955, 423).
♦ Зводити (звести) до спільного знаменника див.
знаменник; Зводити (звести) рахунки (порахунки) з
ким—відомщати, карати за що-небудь; розправлятися з кимось.
Прийшов Пилиповець зводити порахунки з Катрею..
Проти двох жінок стали чотири бандити з автоматами
(Юрій Мельничук, Коли кров.., 1960, 101); В думці він уже
торжествував: «..назад ти не повернешся. Тут тобі й
лежати на дорозі з діркою в черепі. Зведемо старі рахунки
до кінця...» (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 298); В першій
половині 40-х років Маркс і Енгельс звели рахунки з
радикальними молодогегельянцями, які стояли на точці зору
філософського ідеалізму (Ленін, 15, 1949, 18).
10. Наближати кого-, що-небудь одне до одного,
з'єднувати одне з одним. Потім він сідає на стілець..
і то зводить ножицями, то розводить замлілі від їзди
ноги (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 32); Колісник підняв жінок аж
під стелю, звів докупи і зразу опустив на землю (Панас Мирний,
III, 1954, 93); Він походжав, зосереджено звівши брови,
неначе прислухаючись (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 82);
// Стулювати краї, сторони, кінці чого-небудь. Вдалині
м'яко блимнули вікна, і чиясь невидима рука тихо
зводила половинки віконниць, наче очі до сну стуляли
повіки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 285); Обвиснуть лози гронами
густими, Тютюн зведе свої листки (Платон Воронько, Драгі..,
1959, 18).
♦ Зводити (звести) кінці [з кінцями] див. кінець;
Зводити (звести) очі — стуляючи повіки, заплющувати
очі перед сном. Полягали спати. Я й очей не звела:
обняли мене думки та гадки (Марко Вовчок, I, 1955, 7); Зуб з зубом
не зведе див. зуб.
11. розм. Сприяти зустрічі, знайомству, зближенню і т. ін. кого-небудь з кимось. Кожне знає, що не любощі їм у голові, що не пусте що зводить їх докупи, а неминуча потреба (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 43); А згодом нас зводили ближче і ближче Наш труд, наші думи, мисливський неспокій (Петро Дорошко, Тобі, народе.., 1959, 48); Чи думав він хоч раз у житті, що доля зведе їх, що доведеться учиняти над другом грізний суд? (Олександр Довженко, I, 1958, 123).
12. на кого. Безпідставно звинувачувати кого-небудь
у чомусь недоброму. Може, дівчина нічого не винна,
а на неї таке зводять (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 271); — Брехня.
Заруба добра людям хоче, а вони [наклепники] таке
на нього звели (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 415); Ще й
таке на Марту нарікання звели, що вона Нечипорові
в крадіжці допомагала (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 273);
// Накликати на кого-небудь щось погане, небажане.
— Гляди ж, шануйся! Не зводь напасті на себе! Почуємо
іще — негарно буде! (Марко Вовчок, I, 1955, 262).
♦ Зводити (звести) наклеп див. наклеп; Зводити
(звести) пеню див. пеня.
13. Приваблювати кого-небудь чимось заманливим,
спокусливим. Чорт не спить, але людей зводить (Номис,
1864, № 195); Нехай цуцукають... Мене сим не зведуть,
Поки самі сюди обід не. принесуть (Гулак-Артемовський, Байки..,
1958, 53);
// Полонити чарами, зачаровувати своєю
красою; зваблювати, спокушати. Очі ви очі, очі дівочі, Де
ви навчились зводить людей? (Пісні та романси українських поетів.., II,
1956, 240); — Чотири роки зводив [Андрій] дівчину, а
тепер бере Милянову! (Осип Маковей, Вибр., 1954, 196); В Аргосі,
кіньми багатому, він преспокійно ховався Й чаром
облесливих слів Агамемнона зводив дружину (Гомер,
Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 64); — Люди знають, що
ніхто до мене не ходив, тільки Йон... Він мене звів, він
казав... посватаю... а тепер... — ридала Гашіца
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 250).
14. Губити, занапащати кого-, що-небудь. Ой ти,
Ярославе, І всі Всеславові внуки!.. Стали ви своїми
незгодами поганців на Руську землю наводити, Життя
Всеславове зводити... (Панас Мирний, V, 1955, 273); [Корж:]
Коли сестри зводять братів, то далі начнуть діти
зводить батьків та матерів, жінки чоловіків, матері
дітей! (Степан Васильченко, III, 1960, 53); — Вона хоче звести твою
жінку, щоб опісля самій за тебе вийти (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 472); Треба дать у полі раду, Щоб діла не звести,
А тут ще нікого й наймати (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 67);
// розм. Знущатися з кого-небудь, мучити когось. Так
вона [удова] Якова зводила, що він і нездужав, і марнів
(Марко Вовчок, I, 1955, 220);
// розм. Марно витрачати,
переводити (час). Що там іще за сиротою час ізводити?..
Пхиць за першого! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 434).
♦ Зводити (звести) в могилу (в труну і т. ін.) —
доводити до загину, до смерті. [Тамара:] Господи!
Ця анатомія зведе мене в могилу (Іван Кочерга, II, 1956, 275);
Безнадійна хворість зводила тебе й звела в труну
(Леонід Первомайський, I, 1958, 205); Зводити (звести) з світу див.
світ.
15. Згинаючи, складаючи в якийсь спосіб,
утворювати зморшки, складки і т. ін. Кров приливає Романові
до скронь, досада на самого себе зводить осмалені вітром
губи в складену гармошку (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960,
171);
// Стягувати м'язи, корчити. Безголова курка вже
не підкидалась, тільки ноги зводила смертна судорога
(Олесь Донченко, III, 1956, 133); На столі смачно парував борщик.
Михайлові аж у животі враз перевернулося, аж голодні
спазми звели щелепи (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 386);
// безос.
— Милісінька, здоровісінька була [Пріська], а то
зразу — і ноги ломить, і руки зводить (Панас Мирний, IV, 1955,
378); Губи звело йому в злорадній усмішці (Андрій Головко, II,
1957, 307).
16. на що, до чого. Зменшувати, скорочувати
що-небудь до якоїсь межі. Управитель знов ціну строковим
на стару звів (Андрій Головко, II, 1957, 260); Нині хімічні
виробництва району добре оснащені засобами механізації,
що дає можливість звести до мінімуму ручну працю
(Наука і життя, 12, 1958, 20);
// Збіднюючи, спрощуючи
що-небудь багатогранне, підміняти його чимось менш
складним або менш важливим. Не можна зводити зміст
художнього твору тільки до його ідеї (Шамота, Талант і народ, 1958, 57);
Буржуазія зірвала з сімейних відносин їх
зворушливо-сентиментальний покров і звела їх до чисто грошових
відносин (Маніфест комуністичної партії, 1947, 17).
♦ Зводити (звести) нанівець див. нанівець; Зводити
(звести) [на] нінащо див. нінащо.
17. Починати робити, затівати, учиняти що-небудь.
На панський не ступав [комісар] поріг, Зате з панами,
де лиш міг, Зводив він юридичні герці (Іван Франко, X, 1954,
286); Дід у кузні пісню зводить, Дід обковує колеса
(Сергій Воскрекасенко, Поезії, 1951, 199); — Урока за ними не можна
вивчити, — такий гармидер та колотнечу зведуть...
(Панас Мирний, I, 1954, 338).
♦ Зводити (звести) дух: а) робити вдих і видих;
переводити дух; дихати. І сльози, і кривда, і радість так
здавили в грудях, що вона ледве зводила дух (Нечуй-Левицький,
II, 1956, 344); Підбігли Андрушка й Серьожка.
Захекані. Духу не зведуть. На них здивовані дивляться всі,
а вони лише хекають (Андрій Головко, I, 1957, 374); б) робити
коротку перерву для відпочинку. Запорожці палили,
не зводячи духу. Задні заряджали рушниці переднім
(Олександр Довженко, I, 1958, 259); — Слухай лишень, що я тобі
скажу, а ви дайте мені дух звести, — чого насунулись
усі разом? Сідайте ж бо кружка та й слухайте
(Марко Вовчок, I, 1955, 60); Зводити (звести, ізводити, ізвести)
на голос — відтворювати мелодію співаючи. — Ні,
музо, ся пісня незграйно лунає! Чомусь я на голос її не
зведу (Леся Українка, I, 1951, 155); Раптом пісню тихеньку,
пісню почули [Оксанка і Яринка], що Кузь їм на голос
ізводив (Павло Тичина, I, 1957, 259).