ЗВОЛІКАТИ, аю, аєш, недок., ЗВОЛОКТИ і ЗВОЛОЧИТИ, лочу, лочеш; мин. ч. зволік, локла, ло; док.
1. перех. Волочачи, тягнучи, збирати в одне місце. Як
тілько світова зірниця На небі зачала моргать, То вся
Троянськая станиця Взялася мертвих зволікать (Іван Котляревський,
I, 1952, 272); Вирубавши [ліс] да зволочивши та
запаливши, ..Ой пішов Левенець затуживши (Думи та історичні пісні, 1941,
185);
// Збираючи докупи, зосереджувати, зводити в
одному місці кого-, що-небудь. А погані зі всіх сторін
Зволікали сили І на рідну землю руську Бідою ходили...
(Степан Руданський, Тв., 1956, 254);
// Збирати з поверхні землі
що-небудь граблями, бороною і т. ін.; згрібати.
Тільки-но розмінували поле, а вже Катерина та її подруги
боронами, граблями зволікали бур'яни, випалювали,
очищали поле для тракторів (Костянтин Гордієнко, Цвіти.., 1951, 34).
2. перех. Тягнучи, підіймати кого-, що-небудь нагору. На гору Віл зволік тягар (Микита Годованець, Заяча математ., 1961, 159).
3. перех. Знімати, скидати, стягуючи кого-, що-небудь з когось, чогось. * Образно. Люто налітає на його [ліс] вітер, рве його, смиче з усіх боків, шапку його золоту з голови зволікав, зриває його мальоване манаття (Степан Васильченко, II, 1959, 307).
4. тільки недок., неперех. Повільно що-небудь робити; не поспішати з чимось. [Журейко:] То що ж робить? Не можна зволікати, Мабуть, мене побачили в саду (Іван Кочерга, III, 1956, 80); Данило зволікав. Щоранку вирішував їхати цього дня, потім відкладав знову (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 108); Соя дипломатично зволікав з відповіддю (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1948, 62).
5. тільки недок., перех. Відкладати, затримувати
що-небудь, затягувати виконання, здійснення чогось
на довший строк. Він усіма способами старається
зволікати пуск установки (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 463);
Турбай намагався зрозуміти, що змушує Анатолія
зволікати сівбу буряків (Микола Руденко, Остання шабля, 1959,
390); Далі зволікати розмову стало неможливо (Ірина Вільде,
Сестри.., 1958, 354);
// Витрачати, гаяти (час). Він
залюбки поїхав би з Тернограда, не зволікаючи жодної
хвилини (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 137).