в означеннях
Тлумачення, значення слова «зволяти»:

ЗВОЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗВОЛИТИ, лю, лиш, док., рідко.

1. неперех., перев. ірон. Виявляти бажання, згоду що-небудь робити. Коли ви хочете, щоб вас розуміли, то звольте висловлюватися ясніше (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 163); Бувало споминаю, Він [пан], щоб годину змарнувать, Зо мною в дурня зволив грать (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 173);
//  перех. Бажати чого-небудь. — А що зволите, добродію? — спитав звичайненько Захарій (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 367).

2. неперех. Дозволяти. Панотець не зволяв нікому рушати нічого на бюрку, бо казав, що потім не може дошукатися важних документів (Лесь Мартович, Тв., 1954, 233);
//  Наказувати. [Прапорщик:] А де мужики, прибули уже? [В'юн:] Так точно. Вони коло возів. Я зараз їх приведу. А де зволите поставити? (Олександр Корнійчук, I, 1955, 151).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 496.

Коментарі (0)