ЗВОРУХНУТИСЯ, нуся, нешся, док., перев. з част. не.
1. Зробити легкий, ледве помітний рух; трохи
поворухнутися. На східцях сидить парубок якийсь, похнюпивсь
і не зворухнеться (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 21); Над стернею
вгорі повис кібець, немов на ниточці, і не зворухнеться
Катруся, стежить за ним (Андрій Головко, I, 1957, 268);
// тільки 3 ос. Злегка заколиватися; колихнутися. А
сади, як живі, повернулись до сходу, не зворухнуться
(Степан Васильченко, I, 1959, 311); Тихеє озерце спить, не
зворухнеться (Іван Манжура, Тв., 1955, 37); Лежить, не зворухнеться
на воді латаття (Олесь Гончар, II, 1959, 266).
Не зворухнутися з місця: а) залишитися на тому
самому місці, не зробивши ніякого руху. Як глянув я на
його, то чуб так і поліз догори, неначе з цебра окотили
мене холодною водою; стою собі, з місця не
зворухнусь, пальцем не смикну (Олекса Стороженко, I, 1957, 211); б) не
зробити жодного зусилля. [Бичок:] Піди ж до
волості та напиши розписку. [Мартин:] Нема вже
Мартинові віри, нема? Так от же з місця не
зворухнуся — не попхнуся!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 453).
2. перен. Виявити хвилювання, стурбованість,
занепокоєння; схвилюватися. Коли пише унучечка, щоб
уже приїздити за нею та додому забирати... Мати
божа! увесь будинок зворухнувся: білити, мити,
прибирати!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 103); Зала вся нервово
зворухнулася, загула, забубоніла і за хвилину стихла (Григорій Епік,
Тв., 1958, 228);
// Виявити ознаки життя (про рослини).
Дихнув з-під сонця перший вітерець — Та стільки в
ньому весняної сили, Що під снігами зворухнувсь
щирець (Леонід Первомайський, II, 1958, 186).