ЗВОРУ́ШЕННЯ, я, сер. Стан за значенням зворушитися. О. Альойзій аж почервонів зі зворушення (Лесь Мартович, Тв., 1954, 171); Ще поки обдумую сюжет, поки в уяві моїй малюються люди, події й природа — я почуваю себе щасливим: таке все яскраве, свіже, повне і сильне, що я тремчу од зворушення (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 282); Запевняв [Антонас], що він найде їй добру роботу.. Поля може піти з ним разом, і все буде гаразд. Дівчина зарум'янилася із зворушення і не знала, як дякувати (Мирослав Ірчан, II, 1958, 297); Бистра на розум, вона розмовляла так жваво й дотепно, ..що ні дивитися на неї, ні слухати її не можна було без зворушення і теплої посмішки (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 17).