ЗВОРУ́ШЛИВО. Присл. до зворушливий. Живучи з нами у великих злиднях, він зворушливо піклувався про нашу освіту (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 158); Очі її зворушливо блищали (Яків Баш, Вибр., 1948, 18).
ЗВОРУ́ШЛИВО. Присл. до зворушливий. Живучи з нами у великих злиднях, він зворушливо піклувався про нашу освіту (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 158); Очі її зворушливо блищали (Яків Баш, Вибр., 1948, 18).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 498.