ЗВОРУШИТИ 1, ушу, ушиш, док., перех., рідко. Те саме, що зворухнути 1—4. Оболок в небі ніде ні шматочка, Вітер в гаю не зворуше листочка (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 304); — Хто зворушив сон мій милий? (Павло Грабовський, I, 1959, 228); Вранці ми не пустим промінь, Щоб тебе він не розбуркав, Не розвіяв мрій рожевих, Спокій твій не зворушив (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 46); Та й що за діти такі, — як дорослі проміж себе. О, ці вже зуміють постояти за себе! Ця думка остання аж тиху гордість зворушила в серці Катринім (Андрій Головко, II, 1957, 242).
ЗВОРУШИТИ 2, див. зворушувати.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 498.