в означеннях
Тлумачення, значення слова «звучання»:

ЗВУЧА́ННЯ, я, сер.

1. Дія за значенням звучати. Ми майже точно можемо відрізнити.. звучання повної пляшки від порожньої, цілої посудини від розбитої тощо (Наука і життя, 12, 1958, 27); Вася почув дивний звук. Він був схожий на звучання струни блискучої скрипки (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 38); Могутній у своїй силі і принадно сумовитий по звучанню тенор, обриваючи душу, підводився до самого неба (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 520); Вона не знала, як дати йому зрозуміти, що в їх домі навіть саме звучання слова «брехня» вважалося непристойним (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 525); Надзвичайна краса народної пісні щев її крилатому афористичному звучанні (Терень Масенко, Життя.., 1960, 130).

2. перен. Характер, зміст, значення. Одні і ті самі явища дійсності можна висвітлити з різних позицій, і ці явища матимуть неоднакове звучання (Мистецтво, 5, 1957, 3); Слава Шевченка вийшла далеко за межі любимої ним України. Він поет світового звучання (Комуніст України, 2, 1961, 68).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 502.

Коментарі (0)