Словник української мови

ЗВУКОНАСЛІ́ДУВАННЯ, я, сер. Відтворення голосом або технічними засобами природних і механічних звучань. Здатність морських риб і тварин створювати і сприймати звуки відома здавна. Рибалки приморських країн з давніх-давен уміють приманювати рибу майстерним звуконаслідуванням (Наука і життя, 10, 1962, 40);
//  лінгв. Слово, що виникло шляхом наслідування природного звучання позначуваного ним предмета.