в означеннях
Тлумачення, значення слова «звичайний»:

ЗВИЧА́ЙНИЙ, а, е.

1. Який нічим не виділяється серед інших, не має яких-небудь специфічних, визначних особливостей, якостей; простий. [Антей:] Ти оганьбив свій хист. З богині [статуї] ти зробив товар звичайний (Леся Українка, III, 1952, 438); Целя повинна була якнайшвидше розсортувати [листи] — окремо звичайні, а окремо рекомендовані (Іван Франко, II, 1950, 313); Андрій і Денис наймали кімнату в звичайній селянській хаті (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 160); Василина.. на очах ставала справжньою дівчиною, красивою взимку, звичайною в гарячу пору сільської роботи (Михайло Стельмах, II, 1962, 273); Біля моря добре думається, і звичайні слова набирають таємного й великого змісту (Юрій Яновський, II, 1958, 48);
//  Буденний, прозаїчний. Моє незадоволення, мої турботи — все це таке натуральне, таке звичайне (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 182); Живих повернув голову на голос і побачив у кутку літнього капітана.. з дуже звичайною, прозаїчною зовнішністю (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 231);
//  у знач. ім. звичайне, ного, сер. Те, що є буденним, прозаїчним. Під пером талановитого художника слова промовистим буває навіть звичайне (Радянське літературознавство, 7, 1965, 58).

2. Який не має в собі нічого нового, несподіваного для кого-небудь; звичний. Літак і електрика стали в колгоспному селі звичайним явищем (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 176); Гостював саме того літа в учителів брат учительки, Докії Петрівни, — художник. Річ звичайна. Але на глухому селі й це подія — балачок про нього! (Андрій Головко, II, 1957, 191);
//  Який вважається нормальним. Консисторія знала, що о. Артемій бере за треби звичайну плату (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 169); І ви бачили, і я бачив — і в кінохроніці, і в кінофільмах фіксування матчів, — і в звичайній дії, і в затриманій (Остап Вишня, I, 1956, 406); І навіть мармур, дуже крихкий при звичайних умовах матеріал, при великих тисках виявляє також деяку пластичність (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 34);
//  Загальноприйнятий. Навряд чи я був хорошим вихователем у звичайному розумінні цього слова (Олександр Довженко, I, 1958, 14); Рішення партійних організацій про накладення стягнень на членів і кандидатів у члени цих партійних комітетів та членів ревізійних комісій приймаються у звичайному порядку (Статут КПРС, 1961, 9);
//  Загальновідомий. — Тая знаю, що у них цей рік має п'ятнадцять місяців. — Як п'ятнадцять? — А так... Окрім звичайних дванадцяти, додалося ще три німецькі; терпень, холодень і голодень (Олесь Гончар, III, 1959, 270).

3. Який завжди відбувається або часто буває, зустрічається, повторюється; постійний, повсякденний. Спектакль починався добропристойно, але після звичайного скандалу брата публіка розходилась і вистава обривалась (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 19); Таким Денис був лише на полюванні, а в звичайному житті — ледацюга з ледацюг (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 240); Чай і вечеря вже були на столі. Степанида Петрівна сіла на своє звичайне місце (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 45);
//  Характерний, типовий для кого-, чого-небудь. Над селом стояв звичайний в осінню пору туман (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 353); Раніше, коли бувало на маршах або вночі під час тісняви на переправах виникали звичайні в таких випадках сутички між їздовими різних частин, Хома тримався подалі від гріха (Олесь Гончар, III, 1959, 202).
 Більше (менше, раніше, пізніше і т. ін.) [від] звичайного — більше (менше, раніше, пізніше і т. ін.), як завжди. Марко справді не тривожив його вночі, і він прокинувся другого ранку пізніше від звичайного (Іван Микитенко, II, 1957, 324).

4. розм. Вихований, ввічливий. Якось вони собі гуляли Удвох на улиці, знайшли Дві палички, та й понесли Додому матерям на дрова. Звичайні діточки! (Тарас Шевченко, II, 1963, 367); Була [дівчина].. не тільки вродлива, а ще й звичайна та честива (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 327);
//  Уважний до кого-, чого-небудь, делікатний. — Панове молодці! — каже [Олеся], — змалечку зазнаю, що ви були у всякому ділі звичайні й обачні; не сподівалась я од вас, козаків, таку собі наругу мати! (Марко Вовчок, I, 1955, 24).
Звичайний ступінь, грам. — назва форми прикметників або прислівників, що є вихідною при зіставленні з іншими ступенями порівняння. Вищий ступінь прикметників утворюється від основи чи кореня першого, звичайного, ступеня додаванням суфікса -іш або -ш (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 378).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 476.

Коментарі (0)