в означеннях
Тлумачення, значення слова «звичний»:

ЗВИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який став чиєюсь звичкою, увійшов у звичку. — Праворуч кермо! — вимага комбайнер, колишній балтійський моряк, бо звичних команд старшина і тепер не може забути ніяк (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 59); Шимпанзе швидко розв'язують складні задачі, які вимагають використання звичних дій, вироблених у них в природній обстановці (Радянська психологічна наука.., 1958, 173);
//  До якого привчився, звик хто-небудь. — Ви пробачте мені, що я самоправно за верстат поліз, потягло до звичної роботи (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 9); Додому Дорошенко повертається знову мимо ставка, мимо майстерень, звична тверда доріжка його в'ється поміж іржавими розпашнілими кучугурами брухту (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 210); Мово моя українська — Батьківська, материнська, Я тебе знаю не вивчену — Просту, домашню, звичну, Не з-за морів прикликану, Не з словників насмикану (Валентин Бичко, Простота, 1963, 39).

2. Який не має в собі нічого нового, несподіваного для кого-небудь. Звичним явищем у побуті наших людей стають телевізори, радіоприймачі, холодильники, пральні машини і т. д. (Комуніст України, 5, 1960, 5); — Грабіжником, злодієм і христопродавцем величають його по всіх куркульських закутках і подвір'ях, то перекладиною лякають, то грішми і хлібом підкуповують. Ну, та це діло звичне (Михайло Стельмах, II, 1962, 16).

3. Який завжди відбувається або часто зустрічається, повторюється; постійний, повсякденний. За цими приємними, звичними розривками Раїсі непомітно збігав час (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 321); Починався новий робочий день.. Одна по одній з'являлися звичні клопітні думки, вночі обірвані сном (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 6);
//  Характерний, типовий для кого-небудь. Асистент [хірурга].. почав подавати зі звичною точністю інструменти (Олександр Довженко, I, 1958, 320); Лежить Іван на правому боці, підклавши долоні під щоку. Це його звична поза (Петро Колесник, Терен.., 1959, 19); Звичним рухом Данило обсмикнув гімнастерку й пішов у велику хату (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 130); Діставши з Варшави якогось листа, пан Бжеський.. сказав без звичної глумливості: — Ну, радій, Янеку (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 4).

4. Який звик, пристосувався до чого-небудь. Крізь хвиль бурхливу каламуть досвідчені рибалки човни упевнено ведуть, до моря звичні змалку (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 113); Це не була м'яка постіль, але звичний і втомлений Ластівка швидко захріп (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 189);
//  Який набув у чомусь певних навиків, привчився до чого-небудь. Говорив [панотець] українські слова, намагався лиш виговорювати їх на польський лад, наскільки дозволяв на такий виговір його рот, звичний до української мови (Лесь Мартович, Тв., 1954, 255); Звичне вухо лейтенанта почуло далекий, приглушений просторами, грім (Вадим Собко, Вогонь.., 1947, 73).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 478.

Коментарі (0)