в означеннях
Тлумачення, значення слова «звинувачувати»:

ЗВИНУВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗВИНУВА́ТИТИ, ачу, атиш, док., перех.

1. Вважати кого-небудь винним у порушенні певних норм поведінки, законності, якихось правил і т. ін. — Ти розумієш, Левку, ця стара дурепа посягає на наше багатство.. Все старцям роздає. Мене в злодійстві звинувачує... (Іван Цюпа, Нузустріч.., 1958, 65); Невже він виправдає Катрусю й звинуватить Павла? (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 130); — Що ви собі думаєте!? Втрьох на одного напасти!?.. — А чого ж він... — запинається Левко, не знаючи, як звинуватити Дзвонаря (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 557).

2. Вказувати на щось як на недолік, дорікати за що-небудь. В частому цитуванні Щедріна звинувачував Франка також Венедикт Площанський, редактор москвофільської газети «Слово» (Радянське літературознавство, 8, 1965, 48); — Взагалі незрозуміло змінились наші взаємини, Сергію Павловичу. Ні себе, ні вас я в цьому не можу звинуватити... (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 227).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 472.

Коментарі (0)