в означеннях
Тлумачення, значення слова «звиватися»:

ЗВИВАТИСЯ і рідко ІЗВИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗВИТИСЯ, зів'юся, зів'єшся і рідко ІЗВИТИСЯ, ізів'юся, ізів'єшся і діал. ЗВИНУТИСЯ і рідко ІЗВИНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Скручуватися, закручуватися в трубку, кільце і т. ін. Аркуші паперу шаруділи і самі звивалися у трубки (Вадим Собко, Зоряні крила, 1950, 201); В кільця волосся на вітрі звивалося коло чола (Леонід Первомайський, I, 1958, 180); Тарко лежав під старою грушею, звившись бубликом, витягав ноги, знову звивався, скавулів (Іван Чендей, Поєдинок, 1962, 135).

2. З'єднуючись, сплітатися докупи, разом. В ту альтанку.. не пуска його [світло] дикий виноград, звившись тісно й щільно в одну зелену стіну (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 154).
Звиватися (звитися) в головки — виростати, утворюючи головки (про капусту). Стоять городи, мов у віночку. Капуста в головки звивається (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 15); Звиватися (звитися) в клубок (клубком) див. клубок.

3. Вигинатися, нахиляючись у різні боки. До.. переляканої пані Роксолани повзе, звиваючись, якась руда зміючка (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 14); Рабині довго звиваються у млосному танці, повному знемоги і грації (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 234); Тонкий і довгий батіг, як блискавка, звився і дзвінко ляснув у повітрі (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 20); Олеся звинулась легким станом, перескочила через осоку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 127);  * Образно. Люта думка гадюча звивається, плазує (Олесь Донченко, I, 1956, 139);
//  Борсатися, корчитися (перев. від болю). Його зацікавила людина, що звивалася в руках двох дужих хлопців (Яків Качура, II, 1958, 434); Перегнеться [Савка] з сідла, і, ніби жартома, так потягне нагайкою вподовж спини, що тільки зів'єшся (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 34);
//  тільки недок. Згинатися, улесливо кланяючись. У двері шанобливо стукає лакей Никанор. — Заходь! Никанор, звиваючись тілом і фраком, наче та собака, що провинилась, нерішуче стає на порозі (Михайло Стельмах, I, 1962, 283);
//  тільки 3 ос. Мати вигини, зигзаги, бути розташованим по звивистій лінії. У траві лежала іржава гусениця з танка. Вона звивалась, мов убита велетенська змія (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 344); Тоненькі брови звивалися гадючками, сповзали на лоба (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 322); Оце тая стежечка Ізвивається (Іван Франко, XI, 1952, 31); Звившись гадюкою, пославсь [шлях] од великого села Пісок аж до славного колись Ромодану (Панас Мирний, II, 1954, 31).

4. тільки недок., перен. Хитрувати, викручуватися, пристосовуючись до обставин. Читала я там речі галицьких послів, та навіть мені їх шкода стало, що вони, бідні, мусять тепера звиватися, поставивши самі себе в таке фальшиве положення (Леся Українка, V, 1956, 65); Як це воно сталося, що він, Федір Голубенко, за своєю натурою завжди пряма і чесна людина, мусить тепер звиватися, як в'юн, хитрувати, пускатися в дешеву, дріб'язкову дипломатію? (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 137).

5. Підніматися вгору клубами, вихором (про дим, пару, куряву і т. ін.). Над хатами звивавсь угору дим (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 122); Біла пара хмарою звилась над горщиком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 87); Вже й перекотиполя не видно за курявою, що раптом закрутилась на місці, звилася крученим вихором у небо (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 12).

6. Стрімко злітати вгору (про птахів, літальні апарати і т. ін.). Од часу до часу він спужував дичину, що або з хуркотом звивалась у повітря, або з плескотом зникала в гущавину очеретів (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 409); За маєтком, десь у районі залізниці, звивались чужі ракети (Олесь Гончар, III, 1959, 151); Звилась стріла нижче від хмари, вище від лісу та й упала у князівський двір (Українські народні казки, 1951, 171); Відьма сіла на мітлу, ..високо звилася угору (Олекса Стороженко, I, 1957, 87);
//  Спрямовуватися вгору. Полум'я вже знову звивалося високо, жарко лижучи чорні челюсті.. темного неба (Борис Грінченко, II, 1963, 303); Кинув поклик Світолюб, на коня баского скочив, тільки звився буйний чуб! (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 152);
//  Підніматися, ставати на диби (про коня). Потім остроги дав коню, Кінь вороненький звився (Леся Українка, I, 1951, 353);
//  Гучно, високо звучати (про голос, музику). Тоді звилась полум'яна, гучна мелодія, горда і буйна, сповнена болю і розпачу (Леся Українка, III, 1952, 590).

7. перев. недок. Рухатися в різних напрямках, крутитися, метушитися. В самому натовпі звивається дядько Володько, трусить якоюсь свитиною (Марко Вовчок, VI, 1956, 295); Тут зараз Лисичка сюди-туди звинулася, знайшла кораблик, прип'ятий до берега, і гукнула на своїх (Іван Франко, IV, 1950, 78);
//  Швидко повертатися, рухатися, справляючись з якою-небудь роботою. Вона звивалась, як муха на окропі; робота аж пищала в її руках (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 63); Баба звивалась миттю всюди і спонукувала хлопців до діла (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 486);
//  тільки недок. Літати, кружляти в різних напрямках. Над ними [кораблями] в небі звивалися наші гострокрилі винищувачі (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 419); У високому небі звиваються птахи, облипають щогли, падають матросам на солоні плечі (Олесь Гончар, III, 1959, 182).

8. тільки недок. Розвіватися, маяти в повітрі (про прапор і т. ін.). Два прапори тріпотіли і звивалися попереду наших струнких рядів (Юрій Смолич, I, 1947, 248);
//  Спадати хвилясто. Звивалося волосся на плечах (Микола Руденко, Ленінградці, 1948, 8).

9. тільки недок., перен. Підлесливо крутитися, упадати біля кого-небудь, домагаючись уваги, ласки. — Багато коло тебе звивається, а жоден не сватає (Марко Вовчок, I, 1955, 112); Біля Тимоша звивалася Оленка, подруга Надійчина (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 21).
Звиватися в'юном див. в'юн.

10. тільки недок. Пас. до звивати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 470.

Коментарі (0)