в означеннях
Тлумачення, значення слова «зимно»:

ЗИМНО 1, розм.

1. Присл. до зимний 1, 2, 4, 5. Вітерок зимно студить, стиха шепоче, журбу в полі розвіває... (Степан Васильченко, I, 1959, 184); Райдугою барв розписала осінь канівські схили, постуденіли і потемніли Дніпрові води, зимно дихає хмарне небо без сонця (Олекса Гуреїв, Через замети, 1961, 56); Він підняв брови високо вгору і спитав цілком зимно й спокійно: — Тому?.. (Ольга Кобилянська, II, 1956, 35); Зелена велика жаба сиділа в рясці, зимно шпигувала Ксеню булькатим оком (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 64).

2. у знач. присудк. сл. Про наявність холоду, низької температури повітря. Було зимно, але не хотілося заходити грітися до машини (Василь Еллан, II, 1958, 28); Студений вітер подихнув зненацька, і стало зимно (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 81).

3. у знач. присудк. сл., кому, рідко в що. Про відчуття холоду ким-небудь. Дзвоню зубами, бо мені зимно (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 268); Це — Матрьошка. Зимно їй! Десять кофточок на ній (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 22); Добре хоч, що весна та в ноги не зимно... (Осип Маковей, Вибр. 1954, 57).
Ні зимно, ні тепло кому — не зачіпає, не зворушує щось кого-небудь. — Велика невидальщина та ваша теперішня література. Читаєш її, ні тобі зимно, ні тепло..! (Іван Франко, III, 1950, 444).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 567.

Коментарі (1)

ЗИМНО 2, а, сер., діал. Холод. Перемовилися так із хвилю з хати в сіни і з сіней в хату, поки Савчиха дверей не замкнула, бо зимно йшло (Осип Маковей, Вибр., 1954, 106).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 567.

Коментарі (1)