ЗИМУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. неперех., де. Жити
де-небудь узимку, залишатися десь на зиму. Улас
збирається зимувати в степу (Панас Мирний, IV, 1955, 237);
В банці, зарившись у пісок, зимують аж дві ящірки
(Олесь Донченко, Вибр., 1948, 30); Максим помахом шапки вітає
птахів, що з року в рік зимують у цьому закутку
(Михайло Стельмах, I, 1962, 218);
// Бути розташованим, міститися
де-небудь протягом усієї зими. Якось відкотила [Христя]
кадуб, що зимував під повіткою, і побачила під ним
ніжно-білі росточки і двійко чорних жучків (Ярослав Гримайло,
Незакінчений роман, 1962, 204);
// чим, розм. Харчуватися
чим-небудь, їсти щось узимку. Хліб та кукурудза не
вродили. Чим будеш зимувати? (Ігор Муратов, Буковинська повість,
1959, 46).
Зимувати зиму — перебувати зимовий час.
Починають її [весну] жайворонки. Ніхто не знає, де вони
зимують зиму, де ховаються від лютих буранів, але
є догадки, що степу вони не покидають (Олесь Гончар, II,
1959, 39).
♦ Знати (чути), де раки зимують: а) мати досвід, бути
досвідченим у чому-небудь. Мабуть, всі чорти —
бурлаки, Та ще й розум мають, Знають, де зимують раки, —
Од жінок втікають (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 75);
б) бути хитрим, спритним. — Журналіста Хому Бідного
весь світ знає. Але й хитрий, куди примостився! Знає,
де раки зимують! (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 482); Показати,
де раки зимують — уживається як вираз погрози. — Але
я йому покажу, де раки зимують! Я йому всиплю бобу!
(Іван Франко, IX, 1952, 101).
2. перех., розм. Доглядати, годувати і т. ін. протягом зими, залишати де-небудь на зиму (тварин). — Іди, синку, на Ясенову й віднеси хлопцям оцей клуночок. Знайдеш їх там, де ми овець зимували!.. (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 7); — А мужикові та на землі без худобини не бути, а зимувати ж її? Та ще з такими, як цієї весни травами! (Андрій Головко, II, 1957, 222).