КУ́ХОЛЬ, хля, чол.
1. Металева або череп'яна
посудина з ручкою для пиття. Гаїнка подавала йому
тремтячою рукою води. Підводила йому голову, він
на хвилинку припадав смажними устами до кухля
(Борис Грінченко, II, 1963, 481); Неосудний налив йому в кухоль
окропу, вкинув туди маленький дрібочок сахарину
(Іван Микитенко, II, 1957, 322);
// чого. Кількість чого-небудь,
що вміщується в такому посуді. [Кирило:] Адже
розказував якийсь чоловік, що десь-то та хтось-то
усіх ховрахів повиливав на своїм наділі; а сусіда його,
каже, навіть і кухля води не збавив: на божу волю
здався (Марко Кропивницький, II, 1958, 11); Гостинні гуцули завжди ладні
поділитися шматком хліба і кухлем квасного молока
(Семен Журахович, Вечір.., 1958, 266).
2. Велика склянка з вушком для пиття пива та
інших напоїв. Кабаре! які там дива! Знову казка
чарівна... І за повним кухлем пива Чарівніша ще вона (Олександр Олесь,
Вибр., 1958, 340); Саме найкраще — то лимонад:
скляний великий кухоль, а в ньому палає цілий
Везувій (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 241);
// заст. Оздоблений
глиняний посуд для пиття напоїв. Ой, візьмемо, панібрате,
Старі кухлі полив'яні, Горілкою наливані (Яків Щоголів,
Поезії, 1958, 57); Праворуч, в глибині камін..; на
каміні оригінальні кухлі і чималий старосвітський
дзиґар (Леся Українка, II, 1951, 6);
// Кількість напою, що
вміщується в такому посуді. Не важко було вгадати,
що суддя навіть хильнув собі десь у шинку
кухоль-другий з приятелем (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 379).
3. рідко. Висока округла посудина з вузьким верхом і ручкою. Рядок струнких дівчат, ..з високими кухлями на плечах, оживляв кам'яну пустелю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 392); І ви [прощайте], запінені потоки, Картвельські зорі уночі, І ти, горянко чорноока, Із повним кухлем на плечі! (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 25).
